“Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної” (Филп.2:8). ЩМП 36.1
Христос прийшов у цей світ, щоб явити славу Бога. Йому були дані вся сила і милість. Його серце було невичерпним джерелом живої води, завжди готовим вилитися рясним, чистим потоком для тих, хто оточував Його. ЩМП 36.2
Усе Його життя минуло в чистій, безкорисливій слухняності. Його дії завжди були сповнені милості й любові. Він радів з того, що може зробити для Своїх послідовників більше, ніж вони можуть попросити або подумати. Він постійно молився про те, щоб вони були освячені Істиною; Він молився, просячи сили, аби виконати План спасіння, затверджений ще до створення світу. Він знав: Євангеліє Царства буде проповідане у всьому світі, Істина, поєднана зі всемогутністю Святого Духа, переможе в боротьбі зі. злом і прапор, багряний від Його крові, буде майоріти над Його послідовниками. ЩМП 36.3
Христос прийшов у великій покорі. Живучи на землі, Він не догоджав Собі, але упокорив Себе і став слухняним до смерті, і смерті хресної. Своїм послідовникам Він сказав: “Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам” (Матв.11:29). ЩМП 36.4
Істинна покора дає найдорогоціннішу велич розуму — велич, яка веде людину до наслідування Христа. Ті, Хто володіє цією величчю, набудуть терпіння і віру в Бога. Їхня віра непохитна. Їхні істинні посвячення і віра не виставляють себе напоказ. Слова, які виходять з їхніх вуст, є виявом ніжності і любові Христа. Усвідомлюючи власну слабкість, вони приймають допомогу від Господа і палко бажають Його милості, щоб чинити справедливість і істину. Їхня поведінка, ставлення і дух свідчать про те, що вони навчалися в школі Христа (Рев'ю енд Геральд, 11 травня 1897 р.). ЩМП 36.5