“Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є” (Івана 7:37). ЩМП 107.1
Раз у рік, під час свята Кучок, ізраїльтяни згадували той час, коли, прямуючи з Єгипту до землі Ханаанської, їхні батьки жили в наметах у пустелі. Служіння останнього дня цього свята було особливо урочистим, але надзвичайну цікавість викликала церемонія, яка була спогадом здобуття води зі скелі. Коли силоамська вода у золотій посудині вносилася священиками до храму, змішувалася з вином і виливалася на жертовник, народ радів... У те свято голосніше за всі голоси натовпу і звуки радості пролунали слова: “Хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є”. Увага всіх людей була привернена до цих слів. Зовні всі радувалися, але погляд Ісуса, з ніжним співчуттям звернений на натовп, бачив душі, які прагнули живої води... ЩМП 107.2
Милостиве запрошення “Хай приходить до Мене і п'є” лунає через усі віки і до нашого часу. Ми також можемо опинитися у становищі юдеїв за часів Христа. Ми можемо радіти з того, що джерело істини відкрите для нас, проте одночасно живі води не освятять наших душ. Ми повинні пити... ЩМП 107.3
Як ізраїльтяни святкували здійснене Богом визволення їхніх батьків, так і сьогодні Божий народ має з вдячністю звертатися до Господа, Котрий вивів їх зі світу, з темряви гріха, і привів до чудового світла Істини... Ми з вдячністю повинні відзначати старі віхи нашого шляху і освіжувати душу, згадуючи велику любов нашого милостивого Вседержителя. ЩМП 107.4
Ідучи шляхом життя, яку блаженну перевагу ми маємо в тому, що можемо прийняти запрошення Христа: “хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є” (Рев'ю енд Геральд, 17 листопада 1885 р.). ЩМП 107.5