“Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів” (Дії 5:31). ЩМП 111.1
Той, хто має незаплямовану одежу праведності, яка не має жодної нитки людської гріховності, може заявити, що знаходиться по правиці Бога. Він зодягає Своїх вірних дітей в досконалі одежі Своєї праведності. Спасенні будуть у Божому Царстві, вони не матимуть нічого, чим можна було би хвалитися, — вся хвала і слава належить їхньому Богові... ЩМП 111.2
Справою грішника є не примирення з Богом, а прийняття Христа як свого Миру і Праведності. Таким чином людина стає єдиною з Богом і Христом. Немає іншого шляху освятити серце, як тільки через віру в Христа. І все-таки, багато хто думає, що покаяння — це певне приготування, яке люди повинні здійснити власними силами, перш ніж прийти до Христа. Вони самі мають ужити якихось кроків, щоб знайти Христа, Посередника в їхній справі. Неодмінно, прощенню повинно передувати покаяння, але грішник повинен прийти до Христа раніше, ніж покається. Достоїнства Христа підкріпляють і перетворюють душу, покаяння стає благочестивим і прийнятним... Без сумніву, покаяння — це дар Ісуса, як і прощення гріхів. Покаяння не може відбутися без Христа, оскільки покаяння, Автором якого Він є, — це підстава для прохання про прощення. Святий Дух приводить людину до покаяння. Благодать спокути приходить від Христа, як і дар прощення, а покаяння, як і прощення гріхів, даються тільки через викупну кров Ісуса Христа. Тим, кого Бог прощає, Він спочатку дає покаяння (Наставник молоді, 6 грудня 1894 р.). ЩМП 111.3
Коли грішник приймає Христа і живе у Ньому, Ісус бере його гріхи і недуги, потім привертає розкаяну душу до Себе. Таким чином, ця душа підтримує взаємостосунки з Христом, як гілка з лозою. Ми не маємо нічого, ми — ніщо, якщо не отримаємо сили від Ісуса Христа (Наставник молоді, 21 червня 1894 р.). ЩМП 111.4