“Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом” (Євр.12:28). ЩМП 120.1
Багато людей називають себе послідовниками Христа, хоча насправді не виконують Його Слово. Їм не подобається це СЛОВО, адже вони змушені здійснювати неприйнятне для себе служіння. Їм не подобаються здорова критика, зауваження і ревні заклики. Вони не люблять праведності, але керуються власними гріховними людськими мотивами. ЩМП 120.2
Служити Богові можна по-різному. Хлопчик, який з небажанням відвідує уроки в школі і навчається тільки тому, що його примусили, ніколи не стане справжнім учнем. Людина, яка дотримується Божих Заповідей тільки тому, що повинна так поступати, ніколи не пізнає радість покори. ЩМП 120.3
Значення і сутність будь-якої покори виходить з внутрішнього принципу — любов до праведності і Божого Закону. Суттю всякої праведності є вірність нашому Викупителю, здійснення добрих вчинків. Коли Боже Слово, викриваючи людські нахили, стає тягарем, тоді релігійне життя не є християнським життям, але ривками і спотиканнями, вимушеним послухом. Чистота і благочестя релігії зникають. ЩМП 120.4
Прийняття в Божу сім'ю робить нас не рабами, а дітьми Неба. Коли любов Христа проникає в серце, ми намагаємося наслідувати характер Христа. Чим більше ми вивчаємо життя Христа серцем, спраглим пізнати Його, тим більше уподібнюємося до Нього. Святий Дух вкладає ясне розуміння в серце кожного істинного виконавця Божого Слова. Чим більше ми розпинаємо свої егоїстичні звички, ділячись своїми благословеннями з іншими і застосовуючи дані Богом здібності, тим сильніше небесні якості зміцнюватимуться і зростатимуть у нас. Ми будемо духовно розвиватися в терпінні, благочесті, лагідності й покорі... Вагони не просто причеплені до паровоза, вони йдуть по тих же рейках, що й він. За ким слідуємо ми? (Лист 135, 1897 р.). ЩМП 120.5