“То ж чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні! Ми підтверджуємо Закон” (Римл.3:31). ЗІХ 149.1
Серед усіх, що називають себе християнами, адвентисти сьомого дня мають бути першими у звеличенні Христа перед світом. Проголошення третьої ангельської вістки пов'язане із представленням істини про суботу. Ця істина повинна проголошуватися разом з іншими істинами, що містяться у цій вістці, але її осереддя, — Ісус Христос, не може бути загублений з виду. На хресті Христовому “милість та правда спіткалися, справедливість та мир поцілувалися” (Псал.84:11). Грішника слід спонукати дивитися на Голгофу; з простою вірою малого дитяти він повинен довіритися заслугам Спасителя, приймаючи Його праведність, вірячи у Його милість. ЗІХ 149.2
Через Божу любов перед Церквою і світом була відкрита благодать Христова. “Бо так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, віруючий у Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Йоан.3:16). Яка дивна невимірна любов, що примусила Христа померти задля нас, коли ми були ще грішниками! І яку ж втрату понесе душа, яка розуміє непорушні вимоги Закону, але не визнає, що там, де звеличується гріх, набагато більше зростає благодать Христова! ЗІХ 149.3
Коли належним чином відкривається людям Закон, він, у свою чергу, відкриває любов Бога. Але треба пам'ятати, що навіть істина не пом'якшує серця, якщо вона проповідується холодно і позбавлена життя. Якщо служителі і працівники не відкривають Ісуса у зв'язку із Законом, тоді не виявляється віри і у Божі обітниці... ЗІХ 149.4
Нехай учитель істини відкриє грішникові, Яким в дійсності є Бог. Отець, Котрий з ніжною любов'ю бажає прийняти блудного сина, який повертається додому, не виливаючи на нього Свого гніву, але приготувавши бенкет, аби привітати Його з поверненням. О, коли б ми усі могли зрозуміти, як Господь привертає душі! ЗІХ 149.5
Бог хоче, щоб людина переконувалася не просто логікою, а мала більш глибоке, піднесене, чисте і святе переконання. Часто людська логіка майже гасить світло, яке, за намірами Божими, повинно сяяти яскравим промінням, переконуючи людей, що Бог природи і людини достойний усякої слави і хвали, тому що Він є Творцем усього (Служителі Євангелія, c. [156-158]). ЗІХ 149.6
Звеличуйте Ісуса, ті, хто вчить людей, підносьте Його у проповідях, у співах і молитвах. Нехай усі ваші сили будуть скеровані на те, щоб вказати розгубленим, спантеличеним і втраченим душам на “Агнця Божого”. Звеличуйте Його, воскреслого Спасителя, і говоріть усім слухачам: прийдіть до Того, Хто “полюбив нас, і приніс Себе Самого за нас” (Ефес.5:2). Нехай же наука спасіння буде темою кожної проповіді і кожної пісні. Нехай вона відображається у кожному молінні... Покажіть благодать і повноту Спасителя (Служителі Євангелія, c. [156-158]). ЗІХ 149.7