“Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже” (Марк.10:14). ЗІХ 170.1
Ісус знає тягарі і переживання кожного материнського серця. Той, Чия мати боролася із злигоднями і потребами, співчуває кожній матері у її праці. Той, Хто покрив довгу дорогу, щоб полегшити стурбоване серце жінки-хананеянки, готовий зробити так само багато і для сьогоднішніх матерів. Того, Хто повернув удові із Наїну її єдиного сина і у Своїх передсмертних муках на хресті пам'ятав про Свою матір, зворушує горе і скорбота сучасних матерів. Він потішає у всякій печалі і допомагає у кожній потребі... ЗІХ 170.2
У дітях, які спілкувалися з Ним, Ісус бачив майбутніх чоловіків і жінок, які стануть послідовниками Його благодаті і підданими Його Царства; деяких з них очікувала доля мучеників заради Нього. Він знав, що ці діти слухатимуть і приймуть Його як свого Відкупителя з більшою готовністю, ніж дорослі, багато з яких були жорстокосердними і схильними до життєвої мудрості. Навчаючи, Він спускався до рівня їх розуміння. Він, Цар небес, так відповідав на їхні запитання і так просто закарбовував у їхній свідомості зерно істини, що згодом воно проростало і приносило плоди у життя вічне. ЗІХ 170.3
Коли Ісус звелів учням “не забороняти” дітям приходити до Нього, Він звертався до Своїх послідовників усіх часів — до керівників Церкви, священнослужителів, їх помічників і до усіх християн. Ісус притягує до Себе дітей і наказує нам: “Пустіть дітей приходити до Мене”, що означає: “Вони прийдуть, якщо ви не завадите їм”... ЗІХ 170.4
Коли Святий Дух торкається сердець дітей, співпрацюйте з Ним. Вчіть дітей, що Спаситель кличе їх і ніщо не може дати Йому більшого задоволення, ніж їхнє рішення віддати себе Йому з ранніх років життя. ЗІХ 170.5
Спаситель з безмежною ніжністю ставиться до тих, кого Він викупив Своєю кров'ю. Його любов дає Йому на це право. Він дивиться на них з невиразним сумом. Його серце віддане не лише добре вихованим і найбільш приємним зовні дітям, але й тим, хто через спадковість і недоліки у вихованні засвоїли небажані риси характеру. Багато батьків не розуміють, наскільки вони відповідальні за ці риси у своїх дітях... Але Ісус дивиться на цих дітей із співчуттям. Він розуміє усі причини, що привели до таких наслідків. ЗІХ 170.6
Працівник-християнин може стати знаряддям Христовим для навернення цих заблудлих і грішних душ до Спасителя. Закликавши на допомогу мудрість і такт, він може прив'язати їх до свого серця, вселити у них мужність і надію — і, побачить їх змінений Христовою благодаттю характер, так що про них можна буде сказати: “Таких є Царство Небесне” (Матв.5:3). (Служіння зцілення, c. [42-44]). ЗІХ 170.7