“Бо Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — Єдиного. З причини Він не соромиться називати їх братами” (Євр.2:11). ЗІХ 231.1
Ісус “не соромиться називати їх братами” (Євр.2:11). Христос — наша Жертва, наш Заступник і Старший Брат перебуває перед престолом Отця у людській подобі, навіки з'єднавшись з відкупленим людством. Він — Син Людський. І усе це робиться для того, щоб підняти людину з прірви виродження і гріха, аби вона могла відображати Божу любов, насолоджуючись святістю. ЗІХ 231.2
Ціна нашого спасіння — неймовірно велика жертва Небесного Отця, Який віддав Свого Сина на смерть заради людей — покликана відкрити нам, яке високе положення можемо осягнути завдяки Христові. Натхненний згори апостол Йоан, збагнувши висоту й глибину, любові Отця до грішного людства, сповнився подивом і благоговінням і, не знайшовши слів, аби висловити велич і ніжність цієї любові, звернувся до світу з таким закликом: “Дивіться, яку любов дам нам Отець, щоб нам називатись і бути дітьми Божими!” (1Йоан.3:1). Як же високо оцінена людина! Згрішивши, мешканці землі стали невільниками сатани. Через віру в примирительну жертву Христа сини Адама можуть знову стати дочками й синами Божими. Прийнявши людську природу, Христос тим звеличив людство. Нині грішні люди через свій зв'язок з Христом справді можуть відповідати високому званню “діти Божі”. Така любов немає собі рівної. Діти Небесного Царя — яка дорогоцінна обітниця! Незрівнянна любов Божа до світу, що не прийняв Його! Хіба ж це не тема для серйозних роздумів? Така думка полонить душу і підкоряє розум волі Божій. Чим глибше ми вивчаємо божественний характер у світлі хреста, тим краще розуміємо, як милість, любов і прощення поєднуються зі справедливістю та правосудцям; для нас виразнішими стають незліченні свідоцтва Божої любові і Його ніжного співчуття, які є більшими за почуття прив'язаності матері до її неслухняної, примхливої дитини (Дорога до Христа, c. 9-10). ЗІХ 231.3
Серце Небесного Отця прив'язане до Своїх земних дітей любов'ю, яка сильніша від смерті. Віддавши Свого Сина, Він у цьому одному Дарі віддав нам усе Небо. Життя, смерть і посередництво Спасителя, служіння ангелів, діяльність Святого Духа, турбота Отця, Який стоїть над усім і діє через усіх, постійна зацікавленість небожителів — усе це задля спасіння людини. ЗІХ 231.4
Будемо ж частіше думати про гідну подиву Жертву, принесену за нас! Спробуймо оцінити працю і зусилля, які докладає Небо, аби привести до покаяння загублених, повернувши їх до Батьківського дому... Скористаймося запропонованими нам засобами, щоб стати подібними до Нього (Дорога до Христа, c. 14). ЗІХ 231.5