“Покладіть усяку журбу вашу на Нього, бо Він піклується про вас” (1Петр.5:7). ЗІХ 244.1
Смуток, прикрість, сильне хвилювання, незадоволення, докори сумління, відчуття провини, розчарування, недовіра — усе це поступово виснажує життєві сили, викликаючи розлад здоров'я і смерть (Служіння зцілення, c. [241]). ЗІХ 244.2
Відчуття вини необхідно принести до підніжжя Голгофського хреста. Свідомість гріховності отруює джерело життя і щастя. Нині Ісус говорить: “Покладіть де все на Мене. Я візьму ваш гріх і дам мир. Не руйнуй більше поваги до себе, бо Я купив тебе ціною власної крові. Я зміцню твою слабку волю, покладу край викликаним гріхом докорам сумління”. ЗІХ 244.3
Після відкрийте своє вдячне, тремтяче невпевненістю серце і прийміть запропоновану надію. Бог приймає ваше скрушене, розбите серце. Він пропонує вам безвідплатне прощення. Господь бажає прийняти вас до своєї родини, дарує благодать, бажаючи допомогти у кожній вашій слабості. Крок за кроком вас поведе дорогий Ісус, якщо тільки ви простягнете Йому свою руку і дозволите провадити вас. ЗІХ 244.4
Сатана намагається відволікти наші думки від могутнього Помічника і примусити увесь час зосереджуватись на своїх вадах. Але хоча Ісус і бачить нашу вину в минулому, Він проголошує прощення, а тому нам не слід ганьбити Його ім'я сумнівами щодо Його любові... ЗІХ 244.5
Якщо вважаєте себе великим грішником, то ви потребуєте Христа — великого Спасителя. Підведіть голову і дивіться не на себе, чи свій гріх, а на піднесеного Відкупителя; не на отруйне жало змія, а на Божого Агнця, Котрий бере на Себе гріх світу. ЗІХ 244.6
Він поніс тягар наших гріхів. Він знімає ношу з наших змучених рамен і дає спокій. Він також понесе тягар клопотів і журби. Господь запрошує нас покласти усі клопоти на Нього, бо Він носить нас у Своєму серці (Розум, характер, особа, т. 2, с. [451-452]). ЗІХ 244.7
Коли Євангеліє приймають у всій його чистоті й силі, воно стає цілющим засобом від хвороби, яка бере свій початок у гріховному житті. Сходить Сонце Правди, і “в Його променях наше спасіння” (Мал.4:2). ЗІХ 244.8
Любов, якою Христос огортає людську істоту, являє собою оновлювальну силу. Дотик цієї любові до життєво важливих органів — мозку, серця, нервів дарує зцілення. Ця любов розбуджує до діяльності вищі сили людського єства. Любов Христова звільняє душу від почуття вини і скорботи, смертельної тривоги і занепокоєння, що виснажують життєві сили. З нею приходить спокій і безтурботність. Вона народжує в душі високе почуття, яке не. в змозі зруйнувати світська марнота, — радість у Святому Дусі, що приносить здоров'я і житія (Служіння зцілення, c. [115]). ЗІХ 244.9