“Для того я схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Якого іменується всякий рід на небі і на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї міцно утвердитися Духом Його в чоловікові внутрішнім” (Ефес.3:14-16). ЗІХ 253.1
Кожний з нас може отримати згадану тут духовну силу, але як це зробити? Можливо, ми перебуваємо в темряві, відчуваючи свою слабкість й розчарування і гадаючи, що Бог не любить нас. Якщо це так, то нам не слід прислухатися до своїх почуттів; вони тут абсолютно ні при чому. Ми маємо приймати Боже Слово таким, як воно написане; слова Христа такими, як Він їх сказав. ЗІХ 253.2
Прислухайтеся до таких слів Спасителя: “Кожний, хто слухає слова Мої і виконує їх, подібний до чоловіка мудрого, який збудував дім свій на камені. І полились дощі, і розлились ріки, і зірвалась буря і наперла на дім той, та він не впав, бо на камені був заснований” (Матв.7:24-25). Кожний з нас має перевагу будувати на вічній Скелі, тоді ми не станемо ганьбою Бога, не відійдемо від Христа через свої слова і вчинки... ЗІХ 253.3
Якщо ви цілковито поклалися на Божу милість та Його Слово, однак ворог продовжує вказувати на ваші вади й падіння і запевняючи вас, що від того часу, як ви пізнали Господа, ви не стали ані трохи кращими, тоді ви можете вказати сатані на Ісуса, повторити Його обітниці й розповісти про те, що Він зробив для вас. ЗІХ 253.4
Апостол продовжує: “Щоб Христос жив у серцях ваших вірою, щоб ви, укорінені і утверджені в любові,могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина, довжина, глибина і вишина, і зрозуміти любов Христову, яка перевищує розуміння, щоб вам сповнитися всією повнотою Божою” (Ефес.3:17-19). Хоча саме така божественна повнота нам доступна, однак як легко ми задовольняємося меншим! Ми звикли вважати, що достатньо мати знання істини без її освячувальної сили. Нашу спрагу задовольняє лише маленький ковток із Джерела життя. Ми не відчуваємо потреби приходити і пити знову і знову. Та не так вважає Бог. Наші душі повинні постійно прагнути води життя. Нам потрібно постійно усім своїм серцем прямувати за Христом, палко бажаючи спілкуватися з Ним. Лише коли відчуватимемо спрагу і голод за праведностю, ми отримаємо повну міру Його благодаті. ЗІХ 253.5
Енох “ходив з Богом”, але як же він досягнув такої чудової близькості? — Постійно роздумуючи про Бога. Щоб він не робив, його думки були постійно зосереджені на доброті, досконалості й красі Божого характеру. Через це він постійно змінювався на славний образ свого Господа, бо споглядаючи, ми перетворюємося (Ознаки часу, 18 серпня 1887 р.). ЗІХ 253.6