“Наставляй малого на добру путь, — навіть як постаріється, не зверне з неї” (Прип.22:6). ЗІХ 258.1
Розвивати молодий розум — це найделікатніша справа, будь-коли доручена дорослим людям. Щоб привести в рух найкращі, найшляхетніші сили розуму, необхідно докласти усі зусилля, урізноманітнюючи процес виховання й освіти. Якщо батьки й шкільні вчителі ще не засвоїли головних уроків самовладання, терпіння, співчуття, лагідності й любові, то це означає, що вони не готові правильно виховувати дітей. Яка ж важлива справа доручена батькам, наставникам і вчителям! Мало хто розуміє найсуттєвіші розумові потреби дітей і знає, як керувати процесом інтелектуального розвитку та формування думок і почуттів молоді... ЗІХ 258.2
Саме початкова освіта формує характер як для майбутнього світського, так і духовного житія. Соломон говорив: “Наставляй малого на добру путь, — навіть коли він постаріється, не зверне з неї”. Сказано цілком, слушно. Порада Соломона говорить про керівництво, виховання і розвиток дітей. Щоб батьки і вчителі успішно виконали свою роботу, їм передовсім, потрібно самим зрозуміти, яким шляхом має йти дитина. Для цього недостатньо лише книжкових знань. Сюди входить усе добре, благородне, праведне і святе. Необхідно постійно вправлятися у стриманні, побожності, любові до Бога і ближніх. Для досягнення цієї мети варто піднести на високий рівень водночасно фізичне, розумове, моральне і духовне виховання... Дітей потрібно навчати поважати судження досвідчених людей та підкорятися керівництву батьків і вчителів. Їх треба вчити прислухатися до думки батьків і вчителів, бачити доцільність їхніх порад. Коли ж діти вийдуть з-під опіки батьків і вчителів, їхній характер не буде подібний до очеретини, яку хитає вітер... ЗІХ 258.3
Малим дітям необхідно давати більше свободи, аби вони, подібно до ягнят, бігали і пустували на подвір'ї та були щасливими. Їм треба створити найсприятливіші умови для розвитку міцної статури... ЗІХ 258.4
Матір не повинна бути прив'язаною до усього штучного в домі... а знаходити час, розвиваючи в собі й дітях любов до прекрасного: трави, дерев, квітів... Вона мас скеровувати думки дітей до Творця, пробуджувати в їхніх юних серцях велику любов до Небесного Отця, Котрий виявив до них таку любов. Батьки можуть показувати взаємозв'язок Бога з усім Його творінням... Уроки, закарбовані в розумі дітей на тлі приємних, привабливих картин природи, не забудуться ніколи (Свідоцтва для Церкви, т. 3, c. [131-137]). ЗІХ 258.5