“Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах” (Ефес.1:3). ЗІХ 266.1
“Бог, багатий милосердям, ради Своєї великої любові, якою Він полюбив нас, бувших мертвих у гріхах, оживив разом з Христом... І воскресив нас разом з Ним, і порадив нас разом з Ним на небесах, у Христі Ісусі, щоб в наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в доброті до нас у Христі Ісусі” (Ефес.2:4-7). ЗІХ 266.2
Із такими словами “Павло, старець”, “в'язень за Ісуса Христа” (Филим.9) звернувся з римської в'язниці, намагаючись відкрити своїм братам те, чого людська мова неспроможна передати в усій повноті — “безмірне багатство благодаті Божої” (Ефес.2:7), безмежний скарб, який безкоштовно пропонується грішним мешканцям землі. В основі Плану спасіння лежить жертва, дар. Апостол говорить: “Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його вбогістю” (2Кор.8:9). Найвище благословення відкуплення — “дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім” (Римл.6:23). Звичайно, кожний, хто споглядає багатство благодаті, не може не вигукнути з апостолом: “Дяка Богові за невимовний дар Його!” (2Кор.9:15). ЗІХ 266.3
План спасіння починається, звершується і закінчується жертвою, даром. Такий самий жертовний дух, яким було здобуте наше спасіння, перебуватиме в серцях усіх, хто став причасником небесного дару. Апостол Петро закликає: “Служіть один одному, кожен тим даром, який отримав, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої” (1Петр.4:10). А от що сказав Ісус Своїм учням, посилаючи їх на служіння: “Даром отримали, даром і давайте” (Матв.10:8). Хто цілковито віддав себе Христові, той не може мати в собі нічого егоїстичного і корисливого. Хто п'є живу воду, той відчує, що вона є джерелом живої води, яка тече в життя вічне. Дух Христа, Який перебуває у такій людині, подібний до джерела в пустелі, яке тече для освіжування кожного і пробудження в усіх, які стоять на краю загибелі, непереборного бажання напитися води життя. Той самий дух любові й самозречення, що пробуває у Христі, спонукав і апостола Павла до його багатогранного служіння. “Я боржник і гелленам і варварам, і мудрим і неукам” (Римл.1:14). “Мені, найменшому з усіх святих, дана була ця благодать, щоб я благовістив язичникам незбагненне багатство Христове” (Ефес.3:8). (Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [730-731]). ЗІХ 266.4