“Тому-то може і спасати завжди тих, які приходять до Бога через Нього, бо Він завжди живий, щоб заступатись за них” (Євр.7:25) ЗІХ 308.1
Відкупитель світу має силу привертати до Себе людей, звільняти їх від страху, розвіювати їхній смуток, надихати надією і мужністю. Він допомагав їм повірити в готовність Бога прийняти їх через заслуги божественного Спасителя. Як об'єкти Божої любові, ми повинні завжди дякувати зате, що маємо Посередника, Заступника, Захисника в небесних оселях, Котрий молиться за нас перед Отцем. ЗІХ 308.2
Ми можемо просити і отримати усе, що здатне надихнути нас вірою і довір'ям Богові. У земних царствах колись існувало правило: коли володар клявся у чомусь дуже важливому, аби запевнити людей у незмінності своїх слів і на знак виконання своєї обіцянки, він робив заручником свою дитину. Але задумайтесь над клятвою вірності Небесного Отця, коли Він, бажаючи запевнити людей у непорушності Своїх слів, віддав Свого Єдинородного Сина, Котрий прийшовши на землю, взяв на Себе людську подобу і не лише в земному короткочасному житті, але й зберігає це єство в небесних оселях, як вічну запоруку вірності Бога. Яка безодня багатства, мудрості і любові Бога! ЗІХ 308.3
Завдяки вірі в Христа ми стаємо членами царської родини, спадкоємцями Божими, співспадкоємцями з Ісусом Христом. У Христі ми складаємо одне ціле. Коли наближаємося до Голгофи і звертаємо зір на царського Страждальця, Котрий в людській подобі поніс заради нас прокляття закону, усі расові відмінності, всі сектантські розбіжності стираються, класова зарозумілість і кастова гордість зникають. ЗІХ 308.4
Світло, що сяє від Божого престолу на Голгофський хрест, назавжди покінчує з расовим і кастовим розділенням, створеним людиною. Люди усіх класів стають членами однієї родини, дітьми Небесного Царя не завдяки земній силі, але через посередництво любові Бога, Котрий віддав Ісуса на життя убогості, труднощів і приниження, на ганебну мученицьку смерть, аби Він міг привести багатьох синів та дочок у славу. ЗІХ 308.5
Людина має цінність у Божих очах не через її положення, уміння, обмежену мудрість або таланти. Інтелект, розум, таланти людини є Божими дарами, котрі повинні використовуватись для Божої слави і встановлення Його вічного Царства. Небеса високо цінують духовні і моральні якості; вони переживуть могилу і будуть прославлені безсмертям протягом нескінченних віків... Тільки ті, що оцінили благодать Христову, яка зробила їх спадкоємця — ми Божими, співспадкоємцями Христа, будуть підняті з могили й отримають подобу свого Відкупителя (Вибрані вісті, т. 1, c. [258-259]). ЗІХ 308.6