Go to full page →

16 грудня. Близькість дня Господнього ЗІХ 352

“Бо близько день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!” (Йоїл 1:15). ЗІХ 352.1

Ознаки часу свідчать, що ми стоїмо напередодні великих і урочистих подій. Всі охоплені тривогою. На наших очах виконуються пророцтва Спасителя про події, що передуватимуть Його приходу: “Також почуєте про війни і про воєнні чутки. Глядіть, не жахайтеся, бо належить усьому тому статися. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, мор і землетруси місцями” (Матв.24:6-7). ЗІХ 352.2

Події нинішнього часу викликають величезний інтерес усіх мешканців Землі. Правителі і чиновники, люди, що обіймають відповідальні впливові посади, мислячі чоловіки і жінки уважно спостерігають за тим, що відбувається навкруги. Вони стежать за міжнародним становищем, надзвичайним напруженням відносин. Вони усвідомлюють, що незабаром відбудеться щось велике і вирішальне, що наш світ перебуває на порозі глибокої кризи. ЗІХ 352.3

Лише Біблія дає правильну уяву про усе це. У Святому Письмі показані великі заключні сцени історії нашого світу — події, тінь котрих вже видно; їхнє наближення примушує землю тремтіти, сповнюючи людей жахом. ЗІХ 352.4

“Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує... бо переступили Закони, постанову порушили, зламали вони Заповіта відвічного...” (Ісая 24:1-5). ЗІХ 352.5

“Біль серце стискає мені... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни. Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде...” (Єрем.4:19-20). ЗІХ 352.6

“Бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти вибрав своїм притулком, то зло не спіткає тебе, і жодне нещастя не наблизиться до оселі твоєї” (Псал.91:9-10). ЗІХ 352.7

Бог не залишить Свою Церкву в час найбільшої небезпеки. Він обіцяв звільнення: “Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування...” (Єрем.30:18). ЗІХ 352.8

Тоді виконається задум Божий і принципи Його царства будуть визнані усіма, хто живе під сонцем (Пророки і царі, c. [536-538]). ЗІХ 352.9