“Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!” (Матв.4:7). ЗІХ 68.1
У пустелі спокушення Христос зустрівся з головними спокусами, яких зазнає людина. Він зустрівся сам на сам з хитрим, підступним ворогом і переміг його. Першою великою спокусою було потурання апетитові, другою — самовпевненість, третьою — любов до світу. Сатана подолав мільйони людей, спокусивши їх до надмірності в їжі. Нездорова пристрасть до їжі збуджує нервову систему, послаблює розумові сили, позбавляючи можливості думати спокійно і розсудливо. Розум стає неврівноваженим. Його високі, благородні здібності спотворюються, аби служити тваринним пожадливостям. Вічні святі інтереси занедбуються. Коли ця мета досягнена, сатана безборонно може підійти до людини з двома іншими спокусами. Його численні інші спокушання витікають з цих трьох головних. ЗІХ 68.2
Самовпевненість — це поширене випробування, і коли сатана підступає до людей з цією спокусою, він перемагає в дев'ятьох випадках з десяти. Ті, що називають себе послідовниками Христа і вважають, що з допомогою віри борються проти зла у своєму єстві, часто необачно опиняються в полоні спокус, з котрих тільки чудом можуть вийти незаплямованими. Роздуми і молитва збережуть їх і допоможуть вибратися з критичної ситуації, в якій вони опинилися, дозволивши подолати їх. Ми не можемо претендувати на Божі обітниці, якщо необачно самі кидаємося в небезпеку, порушуючи закони природи, нехтуючи здоровим глуздом, котрим Бог нас обдарував. Найбільше до цього штовхає самовпевненість. ЗІХ 68.3
Христові були запропоновані престоли й царства цього світу та їхня слава за умови поклоніння сатані. Людина ніколи не буде випробувана таким надзвичайним способом, якого зазнав Христос. Сатана підійшов зі світськими почестями, багатством, задоволеннями, подаючи їх у найпривабливішому, спокусливому світлі. “Це усе — сказав він Христові, — Тобі дам, якщо впадеш імені поклонишся” (Матв.4:9). Ісус відбив атаки хитрого ворога, вийшовши з боротьби Переможцем... ЗІХ 68.4
Перед нами приклад Христа, Який переміг диявола, довівши, що ми також можемо перемагати. Христос протистояв дияволові словами Святого Письма. Він міг би використати Свою божественну силу і власні слова, але Він говорив: “Написано”. Якщо б християни вивчали Святе Письмо і виконували його, вони також мужньо зустрічали б підступного ворога. ЗІХ 68.5
Коли релігія Христа керує серцем, совість спокійна, в душі панує мир і щастя. Християнинові можуть докучати скорботи і проблеми, однак його душа сповнена світлом. Покора, вдячність і любов до Бога створюють сонячне сяйво у серці, незважаючи нате, що сам день може бути похмурим. (Свідоцтва для Церкви, т. 4, c. [44-47]). ЗІХ 68.6