“Ілля був людиною, подібною до нас нахилами, та помолився молитвою, аби не було дощу і дощу не було на землі три роки й шість місяців... І він помолився знову, — і небо дало дощ, а земля зростила свій урожай” (Якова 5:17, 18). ВУС 18.1
З життя Іллі ми можемо почерпнути для себе важливі уроки. Коли він помолився про дощ на горі Кармел, його віра була піддана випробуванню, але він наполегливо продовжував підносити своє прохання до Бога. Шість разів Ілля палко молився, не отримуючи жодного підтвердження, що його молитва почута. Однак він з твердою вірою підносив своє благання до престолу благодаті. Якби він, утративши мужність, здався на шостий раз, то його молитва залишилася б без відповіді... Наш Бог не закриває слух для наших прохань, і якщо ми будемо покладатися на Його слово. Він ушанує нашу віру. Господь бажає, щоб усі наші інтереси були тісно переплетені з Його інтересами, і тоді Він зможе безперешкодно благословляти нас, бо ми, отримавши благословення, не привласнимо собі славу, натомість віддамо всю хвалу Богові. ВУС 18.2
Бог не завжди відповідає на наші молитви при першому ж нашому звертанні до Нього, оскільки в такому разі ми почали б вважати само собою зрозумілим, що маємо право на всі благословення і щедроти, якими Він нас обдаровує. Ми не досліджували б свої серця в пошуку виплеканого зла або потурання пороку, натомість стали б безтурботними, не усвідомлюючи своєї залежності від Нього й потреби в Його допомозі. ВУС 18.3
Ілля впокорював себе доти, доки не досягнув такого стану, що вже не міг привласнити собі славу. Це умова, за якої Бог чує молитви, адже тоді ми можемо віддати хвалу Йому... ВУС 18.4
Ми повинні вірити Божому Слову незалежно від наших відчуттів. Колись я благала Бога про політ почуттів, але нині вже не роблю цього... Подібно до Іллі я знову і знову звертаюся з проханням до престолу благодаті, і коли Господь бачить, що я усвідомлюю власне безсилля й неміч, тоді приходить благословення... ВУС 18.5
Я віддала свою душу Богові як вірному Творцеві і знаю: Він збереже те, що я віддала Йому, до того дня... ВУС 18.6
Прославляймо ж Його серцем, душею й устами. Якщо хто втратив віру, нехай шукає Господа сьогодні. Господь обіцяв: якщо ми шукатимемо Його всім серцем, то знайдемо Його (Рев'ю енд Геральд, 9 червня 1891 р.) ВУС 18.7