“Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!” (Псал. 104:33, 34). ВУС 170.1
Якщо розум формується під впливом того, з чим він найбільше має справу, значить, думаючи про Ісуса, говорячи про Нього, ви зможете уподібнитися до Нього в дусі й характері. Ви відображатимете Його образ у величі, чистоті й духовності. У вас будуть думки Христові, і ви будете у світі духовними представниками Бога... ВУС 170.2
Сонце, сяючи в небесах, освітлює своїми яскравими променями всі прямі та побічні дороги життя. У нього вистачить світла для тисяч світів, подібних до нашого. Так і Сонце правди. Його яскравих променів, які несуть зцілення та радість, цілком достатньо для спасіння нашого маленького світу; їм вистачає сили, щоб зберігати в безпеці кожний створений світ... ВУС 170.3
Зростання в пізнанні характеру Христа — ось що освячує душу. Розпізнати та оцінити дивовижну роботу викуплення — це те, що змінює всіх, хто розмірковує над Планом спасіння. Дивлячись на Ісуса, вони перетворюються в той самий образ, від слави в славу, як від Господнього Духа. Дивлячись на Ісуса, ми облагороджуємося, очищуємося, стаємо справжніми християнами... ВУС 170.4
Яка віра перемагає світ? Віра, яка робить Христа нашим особистим Спасителем; віра, яка, усвідомлюючи власну безпорадність, цілковиту нездатність спасти себе, тримається за Помічника, Котрий може дати спасіння, як за єдину свою надію. Це віра, яка не впаде в розчарування, яка чує голос Христа: “Будьте відважні: Я переміг світ! Моя Божественна сила — з вами”. Це віра, яка зосереджена на Його словах: “І ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!” ВУС 170.5
Кожна душа має усвідомити, що Христос є наш особистий Спаситель, і тоді любов, завзяття та наполегливість виявляться в християнському житті... ВУС 170.6
Ми повинні постійно думати про Христа... Він — Той, Хто розвіє всі наші сумніви, запорука всіх наших надій. Як чудово, що ми можемо стати співучасниками Божої природи й перемагати, як перемагав Христос!.. Він — наша пісня, заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... Він — жива вода для спраглої душі. Христос — наш прихисток під час бурі. Він — наша праведність, наше освячення, наше викуплення (Рев'ю енд Геральд, 26 серпня 1890 р.). ВУС 170.7