“Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників” (Луки 19:46). ВУС 174.1
Чому запалав гнів Христа, коли Він увійшов до храму? Окинувши поглядом те, що відбувається, Він побачив у цьому безчестя для Бога та пригнічення народу. Він чув мукання волів, бекання овець, сварки між покупцями та продавцями. Навіть священики та правителі були залучені до торгівлі у дворах Божих... Варто було Йому привернути до Себе їхню увагу, і вони вже не могли відірвати від Нього своїх поглядів, адже в Ньому було те, що здатне вселити благоговіння й жах. Хто це? Скромний Галилеянин, син теслі, який успадкував це ремесло від Свого батька, але коли вони дивилися на Нього, їм здавалося, ніби вони постали перед судом... ВУС 174.2
Христос побачив бідних і нещасних людей, схвильованих бідою та страхом, оскільки їм не вистачало грошей навіть на жертовного голуба. Сліпі, криві, глухі, хворі переживали страждання й горе, оскільки прагнули принести жертву за свої гріхи, а ціни на тварин були такі високі, що вони не могли зробити цього. Здавалося, у них не було жодної можливості отримати прощення гріхів... ВУС 174.3
Проганяючи продавців голубів, Христос сказав: “Заберіть їх звідси”. Він не прогнав голубів, як зробив це з волами та вівцями. Чому? Бо вони були єдиною жертвою бідних. Йому були знайомі їхні потреби, і в той час як продавці були вигнані з храму, стражденні та хворі залишилися в його дворах... ВУС 174.4
Однак священики та правителі, оговтавшись від переляку, сказали: “Ми повернемося й кинемо Йому виклик і запитаємо, якою владою посмів Він вигнати нас із храму”. ВУС 174.5
Але що за сцена відкрилася їхнім поглядам, коли вони знову з'явилися у дворах храму. Христос служив бідним, стражденним і хворим... Він з ніжністю втішав стражденних; брав дітей на руки та позбавляв їх від хвороб та мук. Він повертав зір сліпим, слух глухим, здоров'я хворим, втішав засмучених... ВУС 174.6
Він здійснював саме ту роботу, яку, згідно з пророцтвами, має звершувати Месія (Рев'ю енд Геральд, 27 серпня 1895 р.). ВУС 174.7