“Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк” (Псал. 34:16). ВУС 26.1
Коли Ісус був на Землі і ходив як Людина серед людських дітей, Він молився — і якими ж ревними були Його молитви! Як часто Він проводив цілу ніч на сирій холодній землі, підносячи до Бога Свої палкі прохання! І при цьому Він був улюбленим безгрішним Божим Сином. Якщо Ісус відчував таку потребу в спілкуванні з Отцем і виявляв таку горливість, благаючи Його, тим більше ми, — покликані Ним стати спадкоємцями спасіння, зазнаючи вогненних спокус підступного ворога та будучи залежними від Божественної благодаті в отриманні сили для перемоги, — повинні віддавати всю душу молитовній борні з Богом... ВУС 26.2
Сатана завжди готовий навіювати нам, що молитва — це просто формальність, без якої можна обійтися. Він терпіти не може, коли ми кличемо до його могутнього Суперника. При звуках палкої молитви воїнства темряви охоплює тремтіння. Побоюючись, що їхні бранці можуть утекти, вони утворюють навколо них стіну, аби небесне світло не проникло в їхні душі. Але якщо у своєму нещасті та безпорадності ці полонені звертають погляди до Ісуса, покладаючись на заслуги Його крові, їхній співчутливий Викупитель чує ці щирі наполегливі молитви віри і посилає для їхнього спасіння підкріплення ангелів, котрі перевершують ворога силою. Коли ці всемогутні ангели, зодягнені в небесні обладунки, приходять на допомогу виснаженим пригніченим душам, ангели темряви відступають, цілком усвідомлюючи, що програли битву і ще кільком жертвам вдалося вирватися з-під їхнього впливу... ВУС 26.3
Якщо ви чекаєте на спасіння, то повинні молитися. Присвятіть для цього час. Не поспішайте і не будьте неуважні під час молитви. Просіть Бога докорінно змінити вас, аби плоди Духа перебували у вас і своїм благочестивим життям ви сяяли, як світильник у цьому світі... ВУС 26.4
Приділяйте час молитві. А коли молитеся, вірте, що Бог чує вас, і нехай ваша віра буде міцно з'єднана з молитвою. Нехай віра вхопиться за благословення, і ви отримаєте його... ВУС 26.5
На кожне прохання, піднесене з вірою та щирим серцем, буде дана відповідь. Така молитва не залишається даремною, проте очікувати на неї точно такої відповіді, якої ми бажаємо, було б самовпевненістю. Бог надто мудрий, аби помилятися, і надто добрий, щоб утримувати будь-які благословення від тих, хто ходить у праведності (Ознаки часу, 18 листопада 1886 р.). ВУС 26.6