“Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина” (Гал. 4:4). ВУС 228.1
Христос прийшов у цей світ, щоб відкрити Отця, дати людству істинне знання про Бога. Він прийшов, щоб явити Божу любов. Без пізнання Бога людство загинуло б навіки... Життя та силу здатний дати Той, Хто створив цей світ... ВУС 228.2
Обітниця, дана в Едемі, — про те, що насіння жінки вразить змія в голову, — була обітницею про Божого Сина, лише силою Якого могли бути здійснені наміри Божі та передане пізнання про Бога. ВУС 228.3
Бог дав обітницю Авраамові: “І благословляться в тобі всі племена землі!” Авраамові був відкритий Божий намір викупити людство... Христос проголосив: “Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!” ВУС 228.4
Яків мовив: “Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів”. ВУС 228.5
З Мойсеєм Бог говорив віч-на-віч, як говорить людина з другом. Через нього засяяло світло про Спасителя. Він сказав до народу: “Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, — Його будете слухати”. ВУС 228.6
Жертви та приношення свідчили про майбутнього Спасителя, Який повинен бути принесений у жертву за гріхи світу. Вони вказували на краще служіння, ніж їхнє, коли Богові поклонятимуться в дусі, у правді та в красі святості. ВУС 228.7
Єврейське служіння було прообразом викуплення, якого вимагав порушений Закон. Жертва — ягня без вади — символізувало Спасителя світу. Який настільки святий і настільки всемогутній, що може понести на Собі гріх світу. ВУС 228.8
Давидові була дана обітниця про те, що Христос буде правити повік віків і що царству Його не буде кінця. ВУС 228.9
Євреї жили в надії, очікуючи обіцяного Месію. Багато з них померли у вірі, не одержавши обітниць, але здалека споглядали їх виконання та вірили, визнаючи, що вони є чужинцями та приходьками на Землі (Наставник молоді, 13 вересня 1900 р.). ВУС 228.10