“Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною” (Суд. 6:17). ВУС 272.1
Гедеону хотілося отримати певний знак, який засвідчив би, що нині з ним говорить саме Той, Хто говорив з Мойсеєм з охопленого полум'ям куща. Ангел приховав Божественну славу Своєї присутності, але це був не хто інший, як Христос, Син Божий. Коли пророк або ангел передавали Божественну вістку, вони говорили: “Господь каже, зроблю те-то і те-то”, але про Того, Хто говорив з Гедеоном, сказано: “І сказав йому Господь: ‘...Я буду з тобою...’”. ВУС 272.2
Бажаючи надати особливу честь своєму знатному Гостеві й отримавши запевнення в тому, що Ангел дочекається його, Гедеон поспішив до шатра та зі своїх мізерних запасів приготував для Нього козеня й опрісноків. Гедеон був бідний, однак він був готовий від щирого серця виявити гостинність. ВУС 272.3
Коли Гедеон запропонував Ангелові своє частування, Ангел сказав: “Візьми це м'ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий”. Гедеон так і зробив, і тоді Господь дав йому знак, якого він бажав. Ангел палицею, яку тримав у руці, торкнувся м'яса й опрісноків, і вогонь вийшов з каменя та поглинув усе як жертву, а не як частування, бо Він був Бог, а не людина. Виявивши таким чином Свою Божественну природу, Ангел зник. ВУС 272.4
Переконавшись, що він бачив Божого Сина, Гедеон наповнився страхом і вигукнув: “Ах, Владико, Господи, бо ж я бачив Господнього Ангола обличчя в обличчя”. Тоді Господь милостиво з'явився йому вдруге й сказав: “Мир тобі, — не бійся, не помреш!” ВУС 272.5
Сім'я, до якої належав Гедеон, була заражена ідолопоклонством. Його батько побудував у Офрі, де він жив, великий жертовник Ваалові, біля якого поклонялися жителі тієї місцевості. Гедеону ж було наказано зруйнувати цей жертовник, зрубати священне дерево при ньому, а на його місці звести жертовник Господу над каменем, де вогонь поглинув жертву, і потім принести нову жертву Господу. Гедеон чітко виконав усі вказівки, зробивши це вночі, побоюючись, що вдень йому можуть перешкодити (Ознаки часу, 23 червня 1881 р.). ВУС 272.6