“Зійди ти та Пура, твій слуга, до табору. І почуєш, що вони говорять” (Суд. 7:10, 11). ВУС 276.1
Коли Гедеон став на чолі тридцятитисячного війська, щоб піти війною на мідіянітян, він розумів: якщо Бог не буде на боці Ізраїлю, їхня справа безнадійна. За Божественним повелінням єврейське військо піддавалося ряду послідовних випробувань, у ході яких його чисельність зменшилася аж до трьох сотень людей, які мали виступити проти нескінченної безлічі. Чи варто дивуватися, що в Гедеона завмирало серце, коли він думав про майбутню битву? ВУС 276.2
Але Господь не залишив Свого вірного слугу в розпачі. Він звернувся до Гедеона в нічному видінні та переконав його взяти Пуру, його довіреного помічника, і зійти в табір мідіянітян. Господь дав йому зрозуміти, що він почує там дещо, що зміцнить його дух. Він так і зробив та, зачаївшись у темряві й тиші ночі, почув, як один воїн, щойно прокинувшись, розповідає свій сон іншому. “Оце снився мені сон, а ото буханець ячмінного хліба котиться в мідіянітянському таборі. І докотився він аж до намету, та й ударив, а той упав, і перевернув його догори, і намет той бухнув”. ВУС 276.3
Інший сказав у відповідь слова, які змусили прискорено забитися серце їхнього невидимого слухача: “Це ніщо інше, як меч Гедеона, Йоашового сина, мужа Ізраїльського, — Бог дав у його руку мідіянітян та ввесь табір”. ВУС 276.4
Гедеон розпізнав Божий голос, звернений до нього через розмову цих незнайомих мідіянітян. Він підбадьорився, віра його зміцніла, і він зрадів з того, що Бог Ізраїлів може діяти через найскромніші знаряддя, щоб засоромити людську гординю. З упевненістю та надією повернувся він до свого нечисленного загону і промовив: “Уставайте, бо Господь дав у вашу руку мідіянітянський табір” ВУС 276.5
...Як круглий ячмінний хліб перекинув намет, на який упав, так і жменька ізраїльтян знищить численне та потужне військо. ВУС 276.6
Сам Господь керував розумом Гедеона, який прийняв Божий план і негайно взявся його втілювати... ВУС 276.7
Які уроки покори та віри ми можемо засвоїти, вивчаючи діяння Божі щодо Його творінь! (Ознаки часу, 14 липня 1881 р.). ВУС 276.8