Go to full page →

20 січня. Ісус відкриває нам Отця ВУС 32

“Я виявив Твоє Ім'я людям, яких Ти Мені дав зі світу” (Івана 17:6). ВУС 32.1

Якби бідні й малограмотні не здатні були зрозуміти Біблію, то місія Христа в нашому світі була б марною, бо Він каже: “Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю”. Повеління досліджувати Святе Письмо Христос адресував не лише фарисеям і книжникам, а й безлічі простих людей, які їх оточували. ВУС 32.2

Якби Біблія не могла бути зрозумілою для кожного класу людей, багаті вони чи бідні, то чи була б потреба в повелінні Христа досліджувати Писання? Яка користь була б від дослідження книги, зрозуміти яку все одно неможливо?.. ВУС 32.3

Обов'язок кожної розумної людини — досліджувати Писання. Кожен повинен добре знати, на яких умовах дароване спасіння... ВУС 32.4

Фарисеї та релігійні вчителі настільки хибно представляли характер Бога, що Христові необхідно було прийти у світ, аби відкрити людям Отця. Через намову диявола люди почали приписувати Богові сатанинські властивості: але Христос розвіяв густий морок, яким лукавий оточив Божий престол з метою закрити яскраві промені милості й любові, які виходять до нас від Бога... ВУС 32.5

Христос зодягнувся в людську природу, щоб світло і сяйво Божественної любові не знищило людський рід. Коли Мойсей прохав Бога: “Покажи мені славу Свою”, Бог поставив його в щілині скелі і пройшов перед ним. На прохання Пилипа показати їм Отця Христос відповів: “Хто Мене бачив, той і Отця бачив”... ВУС 32.6

Простими словами Спаситель навчав людей, що ніжність, співчуття, любов, виявлені Ним у цьому житті, — це властивості, притаманні Його Небесному Отцю. Отець усього був джерелом проповідуваного Христом учення про благодать, джерелом Його обітниць радості, діл любові, Його Божественної привабливості. В особі Христа ми споглядаємо вічного Бога, Який зливає нескінченні потоки милості на грішне людство (Ознаки часу, 20 серпня 1894 р.). ВУС 32.7