“Тож нехай людина випробовує себе” (1 Кор. 11:28). ВУС 370.1
Світ цей — це школа виховання, і велика мета життя повинна полягати в тому, щоб досягти відповідності тим чудовим оселям, які пішов приготувати Ісус. Не забуваймо, що ця робота приготування є індивідуальною роботою. Ми спасаємося не групами. Моральна чистота та посвячення однієї людини не задовольнять потребу іншого в цих якостях. Справа кожної людини розглядатиметься індивідуально. Кожен з нас має бути випробуваний і знайдений незаплямованим без вади чи ще чогось подібного. ВУС 370.2
Ми живемо у великий реальний День викуплення. Ісус перебуває нині в Небесній святині, звершуючи служіння примирення за гріхи Свого народу; вже майже сорок років (прим. — написано в травні 1884 р.) триває суд над мертвими праведниками. Як скоро на розгляді цього суду виявляться справи живих, нам невідомо; але зате ми знаємо, що живемо в завершальний період земної історії та стоїмо, так би мовити, на рубежі вічного світу. Важливо, щоб кожен з нас запитував себе: “Якою є моя справа в небесному суді? Чи будуть загладжені мої гріхи? Чи не зіпсований мій характер і не засліплений я звичаями й поглядами світу цього настільки, що вже не помічаю власних вад і гріх вже не здається мені вкрай образливим для Бога, яким він є насправді?” Зараз не час дозволяти собі настільки перейматися земними інтересами, щоб тільки час від часу думати про Бога, здійснюючи лиш незначне приготування до життя в країні, до якої ми прямуємо. ВУС 370.3
У символічний День викуплення від усього народу вимагалося упокорити свої душі перед Богом. Вони не мали упокорювати душі інших людей, ця робота повинна була відбуватися між Богом і їхніми власними душами. Точно такі ж самодослідження та покірність вимагаються й від кожного з нас сьогодні... Дорогоцінні, золоті миті, які слід присвячувати набуттю внутрішньої краси лагідного та мовчазного духа, витрачаються на прикрашання сукні та інші дрібниці, не особливо важливі для зручності... ВУС 370.4
Ми живемо у важливий, багатий подіями час. Ми майже вдома. Незабаром нашому поглядові відкриються ті численні оселі, які пішов приготувати наш Спаситель... У наших серцях уже нині можуть бути радість і мир, невимовні та пречудові; і скоро, під час Приходу Христа, нагорода, яка чекає нас у кінці християнського шляху, стане нашою і ми будемо володіти нею упродовж нескінченних віків (Ознаки часу, 29 травня 1884 р.). ВУС 370.5