“Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я” (Ісаї 49:16). ВУС 56.1
Ми обираємо з-посеред двох способів дій, які існують. Один веде нас геть від Бога, позбавляючи Його Царства; на цьому шляху — заздрість, розбрат, убивство й усілякі лиходійства. Але нам слід обрати другий спосіб дій, бо на цьому шляху ми знайдемо радість, мир, згоду, любов... ВУС 56.2
Любов, яка сяє в лоні Христа, — ось чого ми найбільше потребуємо;і, перебуваючи в серці, вона виявить себе. Чи можна мати любов Ісуса Христа в серці та не виявляти її до інших? Вона не може там перебувати, не засвідчуючи про себе. Вона проявлятиме себе в словах і в самому виразі обличчя... ВУС 56.3
Коли наш старший син, на якого ми покладали свої найсвітліші надії, на якого розраховували спертися і якого урочисто посвятили Богові, був узятий від нас, коли ми закрили йому очі на смертному одрі*Генрі Ніколс Уайт (1847-1843).й оплакували його у великій скорботі і горі, тоді в мою душу зійшов мир, який не піддається опису і перевершує розуміння. Я подумала про ранок воскресіння; я подумала про майбутнє, коли прийде великий Життєдавець, розтрощить могильні кайдани і викличе мертвих праведників з пороху, коли Він звільнить полонених з їхніх в'язниць; тоді наш син знову опиниться серед живих. У цій думці був спокій, була радість, розрада, які неможливо описати... ВУС 56.4
Коли Христос залишав цей світ, Він віддав Свою справу в наші руки. Перебуваючи на Землі, Він Сам просував її вперед, але коли вознісся на Небо, працю продовжили Його послідовники. Після апостолів за справу взялися інші, і так відбувалося до нинішнього часу, коли до неї приступили ми... ВУС 56.5
Ми не самотні на своєму шляху. Ми можемо принести всі наші скорботи й негаразди, занепокоєння й випробування, нещастя й турботи і віддати їх Тому, Чиє вухо відкрите, щоб чути, і Хто посилається перед Отцем на заслуги власної крові. Він посилається на Свої рани: Мої руки, Мої руки! “Я накреслив тебе на долонях Моїх”. Він підносить зранені руки до Бога, і Бог чує Його прохання. Він посилає швидких ангелів служити грішним людям, піднімати й підтримувати їх (Рев'ю енд Геральд, 4 січня 1887 р.). ВУС 56.6