“І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов” (Івана 4:50). ВУС 69.1
У місті Капернаумі захворів син одного придворного і був при смерті. Марно батько намагався врятувати його. І тут до будинку квапливими кроками підходить вісник і просить зустрічі з вельможею. Він повідомляє йому, що тільки-но прибув з Єрусалима і що в Галилеї є Божий пророк, Якого декотрі вважають довгоочікуваним Месією... Можливо, Він зможе зцілити дитину... ВУС 69.2
При цих словах відчай на обличчі царедворця змінюється надією... Надія, що зародилася в душі придворного, зростає й міцніє, поки він збирається в дорогу. Ще до світанку він вирушає до Кани Галилейської куди, як припускають, прийшов Ісус... Знайшовши Ісуса, він благає Його прийти до Капернаума та зцілити його сина. “Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!” — відповідає йому Ісус. Певною мірою придворний вірив в Ісуса, інакше не здійснив би тривалої подорожі в цей критичний час. Однак Христос бажав примножити його віру. ВУС 69.3
З розбитим серцем батько благає: “Господи, прийди, поки не померло моє дитя!” Він боїться, що син може померти в будь-який момент і опинитися поза владою цього Цілителя... Бажаючи привести його до досконалої віри, Спаситель відповідає: “Іди, твій син живе”. “І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов”. Отримавши запевнення, що смерть, якої він боявся, не спіткає його сина, вельможа ні про що не запитує і не шукає пояснень. Він вірить. Знову і знову він повторює слова: “Твій син живе”. ВУС 69.4
Сила слів Спасителя спалахує, як блискавка, від Кани до Капернаума, — і дитина зцілена... Біля ліжка хворого близькі, затамувавши подих, стежать за боротьбою між життям і смертю. І коли в одну мить смертельний жар зникає, вони вражені до глибини душі. Знаючи переживання батька, вони виходять йому назустріч із радісною вісткою. Але в нього лише одне запитання: “О котрій годині стало йому легше?” Вони відповідають йому, і він радіє... Тепер його віра увінчана впевненістю... ВУС 69.5
У нашому служінні Христу нам потрібна беззаперечна віра цього придворного... Хто безумовно довіряє Спасителеві, для того відчинені ворота Неба, які сяють славою від Божого престолу (Наставник молоді, 4 грудня 1902 р.). ВУС 69.6