“Жертв і приношень Ти не схотів, але Ти приготовив Мені тіло... Ось, іду... щоб виконати, Боже, Твою волю” (Євр. 10:5-7). ВУС 81.1
Якби ангел Гавриїл був посланий у цей світ у людському тілі, щоб навчити людей пізнання Божого, з якою готовністю вони слухали б його повчання! Припустимо, він показав би нам досконалий приклад чистоти і святості, співчуваючи нам у всіх наших утисках, нестатках і бідах, та зазнав би покарання за наші гріхи, — з якою готовністю ми пішли б за ним... ВУС 81.2
Якщо, повернувшись до своєї вітчизни, ця небесна істота залишила б після себе книгу з описом своєї місії, з об'явленнями про історію світу, як нетерпляче ми зламали б її печатку! Як сильно люди прагнули б придбати її примірник!.. Але з Небес у цей світ зійшов Той, Хто перевершує будь-яку уяву... Христос каже про Себе: “Перш ніж був Авраам, Я є”, “Я і Отець — одно”... ВУС 81.3
Павло, побачивши Христа в Його силі, не міг утриматися від слів захоплення і здивування: “Безперечно, що таємниця благочестя велика: Той, Хто з'явився в тілі, оправдався в Дусі, показався ангелам, був проповідуваний між народами, в Нього повірили у світі. Він вознісся в славі”, “Він — раніш усього, і все існує в Ньому”. ВУС 81.4
Біблія — це звернений до нас Божий голос, неначе ми чули його на власні вуха. Якби ми усвідомлювали це... з яким завзяттям вивчали б її приписи! Читання Писань та роздумування над ними ми вважали б аудієнцією в Безмежного... ВУС 81.5
Слова Христа — хліб життя. Коли учні споживали слова Христа, їхній розум оживав... Осягаючи це вчення, вони переходили з передсвітанкової імли в полуденне сяйво. ВУС 81.6
Так буде і з нами, якщо ми вивчатимемо Боже Слово. Наш розум оживе, наше розуміння розшириться. Хто приймає і засвоює це Слово, роблячи його частиною кожного вчинку, кожної риси характеру, той зміцнюється в Божій силі. Слово оживляє душу, удосконалюючи досвід та приносячи радість, яка пробуває вічно (Ознаки часу, 4 квітня 1906 р.). ВУС 81.7