“Був чоловік-господар, що насадив виноградник, обгородив його огорожею” (Матв. 21:33). ВУС 125.1
Опис цього виноградника поданий в Ісаї: “Заспіваю ж я вам про Свого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило”. ВУС 125.2
У цьому образі показані переваги та можливості, дані Ізраїлю... Через Мойсея вони отримали Божественні повеління й Заповіді... Бог дарував їм багатства та процвітання. Вони мали всі земні й духовні блага та були захищені огорожею Закону Десяти Заповідей. Ось що відрізняло Ізраїль від будь-якого іншого народу на обличчі Землі. ВУС 125.3
Церква — особливий скарб Бога, цінний у Його очах і дорогий Його серцю безмежної любові... Господар забезпечив усі умови, щоб виноградник отримав максимум турботи. Він не випустив з уваги нічого, що могло б зробити виноградник честю для його власника... ВУС 125.4
Вогнем, бурею та смертю великий “Я є” викупив Свій народ, щоб прославити його як Своїх особливих представників. Він вивів їх з єгипетського рабства. Він носив їх, ніби на орлиних крилах, і приніс їх до Себе, щоб вони спочивали під покровом Всевишнього. Христос був невидимим Вождем дітей Ізраїлевих у мандрах пустелею... Вони стали свідками чудових проявів Божої сили, коли перейшли Червоне море. І з дня на день вони йшли в тіні хмарного стовпа — символу Божественної присутності... ВУС 125.5
З таким Вождем, з такими проявами Його величі та сили діти Ізраїлеві повинні були загорітися вірою й мужністю та сміливо йти вперед... Лише двоє з тих, хто перетнув Червоне море, дожили до того дня, коли ізраїльтяни вступили в Обітовану землю... ВУС 125.6
Ми повинні остерігатися, щоб нас не спіткала та сама доля, що й стародавній Ізраїль. Історія їхнього непослуху та падіння записана нам для науки, щоб ми не робили так, як вони (Рев'ю енд Геральд, 10 липня 1900 р.). ВУС 125.7