Багато людей вважають за великий привілей відвідати місця, пов'язані з життям Христа на Землі, ходити там, де ходив Він, побачити озеро, на берегах якого Він любив навчати людей, пагорби й долини, на яких часто спочивав Його погляд. Але нам не потрібно їхати в Назарет, Капернаум чи Витанію, аби піти слідами Ісуса. Ми знайдемо Його сліди біля ліжка хворого, в убогих хатинах, на велелюдних вулицях великого міста і всюди, де є людські серця, що потребують розради. Звершуючи діла, які чинив Ісус, коли жив на Землі, ми будемо йти Його слідами (Христос — надія світу, c. [640]). ХС 259.1
Ісус трудився, щоб полегшити усяке людське страждання, котре Він бачив. У Нього не було багато грошей, щоб давати бідним, але Він часто відмовляв Собі в їжі, щоб допомогти тим, хто терпів більшу нужду, ніж Він. Його брати розуміли, що Його далекосяжний вплив протидіяв їхньому. Христос володів тактовністю, котрої не мав і не хотів мати жоден з них. Коли вони брутально розмовляли з бідними, приниженими людьми, Ісус відшукував їх, говорячи слова підбадьорення. Тим, хто потребує, Він подавав чашу колодної води й тихо клав їм у руки Свою їжу. Коли Він полегшував їхні страждання, істини, котрих Він навчав, поєднувалися з Його вчинками милосердя і таким чином закарбовувалися в пам'яті людей (Христос — надія світу, c. [86, 87]). ХС 259.2