Віддавати Богові щиру хвалу від усього серця — такий же обов'язок, як і молитва. Ми повинні показати світові й усім мешканцям Неба, що цінуємо дивовижну Божу любов до грішного людства та сподіваємося дедалі більших благословень від Його незмірної повноти... Після особливого злиття Святого Духа наша радість у Господі та наша ефективність у Його служінні значно зростуть, коли ми розповідатимемо про Його доброту й дивовижні діла задля Його дітей. Ці духовні досвіди позбавляють сили сатану. Вони відганяють дух незадоволення та нарікання, і спокусник втрачає свої позиції. Вони розвивають такі риси характеру, які дозволять мешканцям Землі увійти в небесні оселі. Таке свідчення справлятиме вплив на оточуючих. Жодний інший засіб не буде таким дієвим для навернення душ до Христа (Наочні уроки Христа, c. [299, 300]). ХС 297.2
Господь бажає, щоб ми згадували про Його добродійства й розповідали про Його силу. Висловлюючи хвалу й подяку, ми виявляємо пошану до Нього. Він говорить: “Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене”. Народ ізраїльський вихваляв Бога у священних піснях під час подорожі пустелею. Заповіді й обітниці Господні були покладені на музику, і мандрівники співали їх упродовж усієї подорожі. І в Ханаані, зустрічаючись під час релігійних свят, вони мали пригадувати дивовижні Божі діла й віддавати подяку та славу Його Імені. Бог бажав, щоб усе життя Його народу було життям хвали (Наочні уроки Христа, c. [298, 299]). ХС 298.1