Справжній християнин працює для Бога, керуючись не емоціями, а принципом і не один день або місяць, а все своє життя (Поради вчителям, c. [518]). ХС 324.1
Спаситель був невтомним працівником. Він не вимірював Свою працю годинами. Його час, Його серце, Його сили були віддані праці для блага людства. Цій праці Він присвячував цілі дні, а цілі ночі проводив у молитві, щоб зміцнитися для зустрічі з підступним ворогом в усіх його оманливих діях та укріпитися для виконання Своєї роботи піднесення й відновлення людства. Людина, яка любить Бога, не вимірює свою роботу за восьмигодинною системою. Вона працює увесь час і ніколи не буває поза служінням. Маючи нагоду, вона чинить добро. Усюди й завжди і на кожному місці вона знаходить можливість працювати для Бога. Куди б така людина не йшла, вона несе з собою пахощі (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [45]). ХС 324.2
Хто якимось необачним учинком ганьбить Божу справу або послаблює руки своїх співпрацівників, той стягає на свій характер пляму, котру нелегко змити, і створює серйозну перешкоду для своєї корисності в майбутньому (Пророки і царі, c. [659]). ХС 324.3
“Візьміть Моє ярмо на себе”, — говорить Ісус. Ярмо — це знаряддя служіння. В ярмо запрягають худобу для праці, воно необхідне для ефективної роботи. З допомогою цього порівняння Христос навчає нас, що ми покликані служити все своє життя. Ми повинні взяти Його ярмо на себе, щоб стати Його співпрацівниками (Христос — надія світу, c. [329]). ХС 324.4