Справжня святість — це цілковита відданість служінню Богові. Це умова справжнього християнського життя. Христос просить повного посвячення і неподільного служіння. Він вимагає віддати Йому серце, розум, душу й усі сили. Не слід плекати своє “я”. Той не християнин, хто живе для себе (Наочні уроки Христа, c. [48, 49]). ХС 329.1
Кожен, хто хоче співпрацювати з Христом, повинен передусім навчитися не покладатися на власні сили; тоді він буде готовий прийняти характер Христа. Цього неможливо досягти, навчаючись навіть у найкращих освітніх закладах. Це плід мудрості, котру можна отримати тільки від Божественного Вчителя (Христос — надія світу, c. [249, 250]). ХС 329.2
Духовний екстаз, який може переживати людина за надзвичайних обставин, не може служити переконливим доказом того, що вона є християнином. Святість — це не екстаз, а цілковите підкорення Божій волі. Бути святим — означає жити кожним словом, яке виходить з уст Божих, виконувати волю нашого Небесного Отця; довіряти Богові під час випробувань, довіряти Йому в темряві, як і при світлі; ходити вірою, а не баченням; покладатися на Бога з твердою впевненістю, спочиваючи в Його любові (Дії апостолів, c. [51]). ХС 329.3