Робота Христа повинна бути для нас прикладом. Він постійно робив добро. У храмі та в синагогах, на вулицях міст, на ринкових площах і в майстерні, на березі моря та серед гір Він проповідував Євангеліє та зціляв хворих. Його життя було життям безкорисливого служіння, і воно має стати для нас підручником. Його ніжна, жаліслива любов є докором нашому егоїзмові та безсердечності (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [31]). ХС 338.3
Мотивація нашої праці для Господа не повинна мати нічого спільного з егоїстичними інтересами. Безкорислива відданість і готовність жертвувати завжди були і залишатимуться основною умовою для прийняття Богом нашого служіння. Наш Господь і Вчитель бажає, щоб до Його справи не була вплетена жодна нитка егоїзму. Уся наша діяльність повинна позначатися тактовністю, умінням, акуратністю та мудрістю — тим самим, що Бог досконалості вимагав від будівничих земної скинії. Однак у всіх наших трудах ми маємо пам'ятати: найбільші таланти й найуспішніше служіння можуть бути прийняті тільки тоді, коли людське “я” буде покладене на вівтар як жива жертва всепалення (Пророки і царі, c. [65]). ХС 339.1
З усіх людей на світі прибічники реформи повинні бути найбільш безкорисливими, добрими та люб'язними. У їхньому житті має виявлятися справжня доброчесність безкорисливих дій (Служіння зцілення, c. [157]). ХС 339.2