Добре насіння може деякий час лежати непомітним у холодному, егоїстичному світському серці без жодних ознак проростання, але згодом, коли Божий Дух вдихає в душу життя, сховане насіння проростає і приносить плід на славу Божу. У нашій духовній праці ми не знаємо, що буде успішнішим — те чи інше. Не нам вирішувати це питання. Ми повинні виконувати свою роботу, а турботу про результати залишити Богові. “Сій ранком насіння твоє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя”. Великий Божий заповіт проголошує: “Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива... не припиняться!” Довіряючи цій обітниці, землероб оре та сіє. З неменшою довірою повинні трудитися і ми на духовній ниві, покладаючись на Його запевнення: “Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його послав!”. “Все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, — та вернеться з співом, хто носить снопи свої! ” (Наочні уроки Христа, c. [65]). ХС 369.1