І не тільки у світі ми бачимо результат того, що Церква нехтує обов'язком працювати у Христовій справі. Унаслідок такого нехтування Церква опинилася в такому стані, коли високі й святі інтереси роботи Божої потьмяніли. у Церкву увійшов дух критики й гіркоти, а духовна проникливість багатьох затьмарилася. Через це справа Христа зазнала великої втрати (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [297]). ХС 49.2
Мене огортає смуток, коли думаю про стан нашого народу. Господь не закрив для нас Небо, але наше постійне відступництво розділило нас із Богом. Гордість, зажерливість і любов до світу живуть у серці, не боячись, що вони будуть вигнані або засуджені. Поміж нас перебувають тяжкі й зухвалі гріхи. Проте загальна думка така, що Церква процвітає і що мир і духовний достаток перебувають у ній повсюдно. Вона перестала йти слідом за своїм Вождем Христом і неухильно прямує до Єгипту. Проте небагатьох тривожить або дивує відсутність у них духовної сили. Сумнів і навіть недовіра щодо свідчень Божого Духа всюди заквашують наші церкви. Сатані до вподоби такий стан (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [217]). ХС 49.3