Серце, яке приймає Боже Слово, не подібне до ставка, вода якого випаровується або до водозбору поламаного, що води не тримає. Воно подібне до гірського потоку, що поповнюється невичерпними струмками, прохолодні іскристі води котрого, падаючи з каменя на камінь, відсвіжують усіх утомлених, спраглих, обтяжених. Воно — як ріка, що впродовж своєї течії стає дедалі глибшою й ширшою, доки її життєдайні води не розіллються по всій землі. Водний потік, співаючи, пробігає свій шлях і залишає позаду себе свій дар — рясну зелень і родючість. На його берегах трава свіжіша й зеленіша, дерева мають рясніше листя, росте більше квітів. Коли поверхня землі під час літньої палючої спеки робиться коричневою та голою, русло річки залишається облямованим каймою зелені. ХС 145.1
Так буває з правдивою Божою дитиною. Релігія Христа виявляє себе як животворний, усеосяжний принцип, як жива, діяльна духовна енергія. Коли серце відкривається для небесного впливу істини й любові, ці небесні дари потечуть подібно до потоку в пустелі, викликаючи родючість там, де зараз безплідні, сухі землі (Пророки і царі, c. [233, 234]). ХС 145.2