Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю (Псал. 30:12). ННП 70.3
Чимало шукачів щастя будуть обмануті у своїх сподіваннях, оскільки шукають його не там. Істинне щастя потрібно шукати не в потуранні власному “я”, а у виконанні свого обов'язку. Бог бажає людині щастя, тому дав їй заповіді Свого Закону, щоб у послуху їм вона могла знайти радість і вдома, і поза домом. Якщо людина зберігає моральну чистоту, вірна принципам та контролює всі свої сили, вона не може бути нещасною. Обвившись навколо Бога, немов лоза, душа процвітатиме серед невір'я й пороку. Проте багато людей, котрі постійно прагнуть до щастя, не отримують його, бо, нехтуючи виконанням маленьких обов'язків та дотриманням простих правил ввічливості, вони порушують принципи, від яких залежить щастя.54RH Sept. 1, 1885 ННП 70.4
Потоки духовного життя не повинні застоюватися. У нас має бути вода з живого джерела, джерела води, яка тече в життя вічне та змиває егоїзм тілесного серця... Багато хто споруджує бар'єри між собою й Ісусом, так що Його любов не може зливатися я в їхні серця, а після цього вони скаржаться, що не бачать Сонця праведності. Нехай вони забудуть про своє “я” і живуть для Ісуса, тоді світло Неба принесе радість їхнім душам... ННП 71.1
Факт, що Ісус помер, аби принести нам щастя й відкрити доступ на Небо, має спонукати нас до постійної вдячності. Краса Його творінь — вияв Його любові — має приносити радість нашим серцям. Ми відкриваємо для себе шлюзи або горя, або радості. Якщо ми дозволимо земним труднощам і густі поглинати наші думки, тоді наші серця наповняться невір'ям, темрявою і поганими передчуттями. Якщо ми зосередимося у своїх почуттях і помислах на вишньому, тоді голос Ісуса дасть мир нашим душам, ремствування припиниться, тривожні думки розчиняться у хвалі нашому Викупителю. Люди, які роздумують про велику милість Бога та не забувають про Його менші дари, підпережуться радістю і в серцях їхніх звучатиме пісня хвали Господу.55RH Sept. 22, 1885 ННП 71.2