Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає (Псал. 34:19). ННП 93.4
Не думайте, що через свої помилки ви повинні завжди перебувати під засудженням, оскільки це не так... ННП 93.5
Дивлячись на свої гріхи, чи повинні ми нарікати і говорити: “Я згрішив, тому не можу прийти до Бога хоч з якоюсь надією”? Але хіба в Біблії не сказано: “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності” (1 Івана 1:9)? Усвідомити жахливу сутність гріха — правильний крок. Адже саме гріх став причиною принизливої смерті Христа на Голгофі. Але, усвідомлюючи огидність гріха, ми не повинні прислухатися до голосу нашого ворога, котрий каже: “Ти згрішив і не маєш жодного права претендувати на Божі обітниці”. Ви маєте відповісти ворогові: “Написано: ‘А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа — Праведника’” (1 Івана 2:1)... ННП 93.6
Псалмист каже: “Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: ‘Признаюся в проступках своїх перед Господом!’ — і провину мого гріха Ти простив” (Псал. 32:5)... Саме такий досвід нам необхідно здобути.27Letter 97, 1895 ННП 94.1
Давид отримав прощення своїх гріхів, бо впокорив своє серце перед Богом у покаянні і смиренні душі, віруючи, що Бог виконає Свою обітницю про прощення. Він визнав свій гріх, розкаявся та пережив нове навернення. Захоплений упевненістю в прощенні, він вигукнув: “Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!” (Псал. 32:1, 2). Благословення приходить із прощенням, а прощення приходить через віру в те, що гріх, який людина визнала та в якому розкаялася, поніс великий Викупитель. Отже, усі наші благословення походять від Христа. Його смерть — це викупна жертва за наші гріхи. Він — великий Посередник, через Якого ми отримуємо милість і благовоління Бога.283 BC 1146 ННП 94.2