Адже ми живемо вірою, а не тим, що бачимо (2 Кор. 5:7). ННП 136.5
Якщо ми виконуємо те, що написано в Божому Слові, значить живемо вірою. Ми зневажаємо Бога, виявляючи недовіру до Нього після того, як Він таким дивовижним чином засвідчив про Свою співчутливу любов, виявлену в дарі Його Сина. Нам необхідно постійно дивитися на Ісуса, підносячи молитви з вірою, міцно тримаючись за Його силу. Якби ми більше говорили про нашу віру, більше тішилися благословеннями, якими володіємо, то щодня відчували б бадьорість і силу. ННП 136.6
Почуття настільки ж відрізняються від віри, як схід відрізняється від заходу. Віра не повинна залежати від почуттів. Нам слід щодня присвячувати себе Богові, віруючи, що Христос розуміє та приймає цю жертву, і не перевіряти себе, чи володіємо ми тим настроєм, котрий, як нам здається, має відповідати нашій вірі. Хіба не дано нам запевнення в тому, що наш Небесний Отець більше бажає дати Святого Духа тим, хто просить у Нього з вірою, ніж батьки — добрі дари своїм дітям? Ми повинні йти вперед, немовби на кожну молитву, піднесену нами до Божого престолу, ми отримували відповідь від Того, Чиї обітниці завжди виконуються. Навіть коли ми пригнічені сумом, у нас є перевага оспівувати Бога в наших серцях. Тоді туман і хмари розсіються, і ми перейдемо з тіні й темряви в яскраве світло Його присутності. ННП 137.1
Якби ми привчали наші душі до більшої віри, більшої любові, більшого терпіння та більш повної довіри до нашого Небесного Отця, то мали б більше миру і щастя під час проходження через життєві негаразди. Господь незадоволений, коли ми, роздратовані та занепокоєні, звільняємося з рук Ісуса. Він — єдине джерело будь-якої милості, виконання всіх обітниць, здійснення кожного благословення... У нашій мандрівці ми справді були б самотні, якби не Ісус. Він обіцяє нам: “Не залишу вас сиротами” (Івана 14:18). Будемо ж зберігати Його слова в пам'яті, вірити Його обітницям, повторювати їх удень та роздумувати над ними вночі. І будемо щасливі.55MS 75, 1893 ННП 137.2