Непохитно тримаймося визнання надії, бо вірний Той, Хто обіцяв (Євр. 10:23). ННП 141.2
Наша перевага як Божих дітей — міцно й непохитно триматися визнання нашої віри. Часом велика сила спокуси ніби виснажує нашу силу волі і нам починає здаватися, що наша віра суперечить усьому, що ми бачимо, чуємо і відчуваємо; проте наша воля повинна залишатися на боці Бога. Ми повинні вірити, що в Ісусі Христі зосереджені неминущі сила й дієвість... Ми маємо триматися нашої позиції повсякчас, перемагаючи в Бозі та зміцнюючись Його силою... ННП 141.3
Усе можливо віруючому. Оскільки Бог діє у вас, ви можете з упевненістю зробити обличчя своє, немов кремінь, виконуючи Його волю, і можете абсолютно довіряти Господу... ННП 141.4
Ви повинні щодня присвячувати Богові себе і все. Вам необхідно щодня відновлювати свій завіт з Богом, щоб цілком і назавжди належати Йому. Не покладайтеся на мінливі почуття, натомість утверджуйтеся на міцній основі з Божих обітниць: “Ти сказав, і я вірю обіцяному”. Це і є розумна віра. ННП 141.5
Вас охопить сум'яття, коли ви побачите, що деякі поводяться всупереч принципам Христа; вам не уникнути випробувань та перевірок вашої віри. Але я благаю вас: дивіться тільки на Ісуса і не допускайте, аби що-небудь озлобило ваше серце чи вкинуло в пітьму й невір'я. Нехай ваша віра буде непохитною. Живіть, як перед Божими очима. Розмовляйте з Ісусом, ніби говорите з другом. Він готовий прийти вам на допомогу в найбільш гіркому випробуванні; Він з вами, коли ви переживаєте найважчі труднощі... ННП 141.6
Не варто нехтувати почуттям упевненості, ми повинні дякувати за нього Богові. Але коли вас наповнюють гнітючі почуття, не думайте, що Бог змінився. Славте Його з тим же завзяттям, оскільки ви довіряєте Його Слову, а не своїм почуттям. Ви уклали завіт та зобов'язалися ходити вірою, а не керуватися почуттями. Почуття обумовлені обставинами... ННП 142.1
Ходіть перед Богом вірою і цілком покладайтеся на Його обітниці. Ісус каже: “І ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!” (Матв. 28:20).64Letter 42, 1890 ННП 142.2