“І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу” (1 Сам. 9:2; див. також 1 Сам. 9:1, 2). БМ 165.1
Особистісні риси монарха повністю відповідали марнославним бажанням народу… Благородний, сповнений гідності, у розквіті сил, вродливий і високий, він, здавалося, був народжений, щоб стати повелителем. Однак, незважаючи на зовнішню привабливість, Саул не володів тими високими якостями, які характеризують правдиву мудрість. В юнацькі роки він не навчився володіти своїми палкими й бурхливими пристрастями. Саул ніколи не відчував на собі відновлювальної сили Божественної благодаті (Патріархи і пророки, c. [608]). БМ 165.2
Господь не дозволив би Саулу обіймати таку відповідальну посаду без Божественної освіти. Він повинен був отримати нове покликання, і Дух Господній зійшов на нього. У результаті він перетворився на нову людину. Господь дав Саулу новий дух, нові думки, інші цілі й бажання. Ця просвіта разом з духовним пізнанням Бога, поставивши його в сприятливе становище, мала поєднати його волю з волею Єгови… БМ 165.3
Саул мав розумові здібності, вплив і міг би керувати царством, якби його сили були підпорядковані Божому контролю. Однак кожна здатність, яка готувала його до вчинення добра, могла бути використана і сатаною, якщо підпорядковувалася його силі; у такому випадку вона давала Саулу можливість поширювати зло. Порівняно з іншими, Саул міг бути більш безжалісним, більш мстивим і рішучим у виконанні своїх нечестивих задумів, використовуючи дані йому Богом чудові розумові й душевні здібності (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1013]. Коментар Е. Уайт). БМ 165.4
Покладаючись на власні сили й судження, Саул діяв би імпульсивно і припускався б серйозних помилок. Але, залишаючись покірним, постійно шукаючи Божественної мудрості, просуваючись уперед у міру того, як Провидіння Боже відкривало б перед ним шлях, він зміг би з успіхом і честю виконати обов'язки свого високого становища. Під впливом Божественної благодаті кожна з його добрих якостей могла б зміцнюватися, а згубні риси неухильно слабшали б. Саме до такої праці Господь закликає всіх, що посвятили себе Йому (там само, c. [1016, 1017]). БМ 165.5