“І сказав до неї Ілля: ‘Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі’” (1 Цар. 17:13, 14; див. також 1 Цар. 17:8-16). БМ 227.2
Ця жінка не була ізраїльтянкою. Вона ніколи не користувалася привілеями та благословеннями вибраного Божого народу, однак вірила в правдивого Бога і жила відповідно до отриманого світла. Тепер, коли для Іллі було небезпечно залишатися в Ізраїлі, Господь послав його до цієї жінки, у домі якої він міг знайти притулок… БМ 227.3
У цій бідній оселі лютував голод, і мізерні запаси їжі, здавалося, були вичерпані. Прихід Іллі саме в той день, коли вдова вже була готова припинити боротьбу за своє існування, став величезним випробуванням її віри в те, що живий Бог може задовольнити її потреби. Але навіть у хвилину найбільшої скрути вона засвідчила про свою віру тим, що погодилася на прохання чужинця розділити з ним останній шматок хліба… БМ 227.4
Більшого випробування її віри вже не можна було вимагати. Удова завжди гостинно й щедро приймала всіх чужинців. Нині, не замислюючись над тим, які страждання можуть чекати на неї та її сина, вона витримала найвище випробування гостинності… БМ 228.1
Удова із Сарепти поділилася шматком хліба з Іллею, і в нагороду за це було збережене життя її та її сина. Бог обіцяє велике благословення всім, хто, перебуваючи у випробуваннях сам, виявляє співчуття, допомагаючи більш нужденним (Пророки і царі, c. [129-132]). БМ 228.2
Бог, Який подбав про Іллю під час голоду, не залишить без уваги жодного зі Своїх самовідданих дітей. Той, Хто порахував волосся на їхній голові, завжди буде піклуватися про них, і в дні голоду вони будуть ситі. У той час як нечестиві помиратимуть через нестачу хліба, у праведних хліб і вода не вичерпаються (Свідчення для Церкви, т. 1, c. [173, 174]). БМ 228.3