“Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами” (1 Цар. 18:18; див. також 1 Цар. 18:1-20). БМ 229.3
Протягом усіх довгих років посухи й голоду Ілля ревно молився, щоб Ізраїль навернувся від ідолопоклонства до Бога. Пророк терпляче чекав, у той час як над ураженою землею тяжіла Господня рука… БМ 229.4
“Минуло багато днів”, і Господь звелів Іллі: “Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі”… БМ 229.5
Цар і пророк стояли віч-на-віч. Хоч Ахав був сповнений лютої ненависті, однак у присутності Іллі він, здавалося, втратив мужність і силу. Уже в перших словах, котрі, затинаючись, промовив Ахав: “Чи це ти, що непокоїш Ізраїля?”, він, сам того не усвідомлюючи, виказав свої справжні почуття. Ахав знав, що це за Божим вироком небеса стали, як мідь, однак вину за тяжкі суди, що спіткали край, намагався перекласти на пророка… БМ 229.6
Ілля стояв перед Ахавом, усвідомлюючи власну невинність, тому не робив жодних спроб виправдати себе або улестити царя. Не намагався він також відвернути гнів царя доброю звісткою про те, що посуха незабаром припиниться. Ілля не мав за що вибачатися. Сповнений обурення, захищаючи честь Бога, він заперечив звинувачення Ахава, безстрашно заявивши цареві, що саме за його (царя) гріхи та гріхи його батьків Ізраїль спіткало це страшне лихо… БМ 230.1
Сьогодні не менш необхідний голос суворого докору, адже тяжкі гріхи розділили людей з Богом… У більшості випадків улесливі проповіді не справляють необхідного враження; це означає, що сурма не видає належного звуку. Серця людей не пронизуються ясними, гострими істинами Божого Слова… БМ 230.2
Бог закликає особистостей, подібних до Іллі, Натана та Івана Хрестителя, — мужів, які, незважаючи на наслідки, вірно передаватимуть Його вістку; людей, котрі сміливо говоритимуть правду, навіть якщо їм доведеться пожертвувати всім, чим володіють (Пророки і царі, c. [133-142]). БМ 230.3