“Бо коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання” (1 Тим. 6:10). БМ 316.3
Як же делікатно поводився Спаситель із тим, хто мав стати Його зрадником! У Своїх проповідях Ісус викладав принципи щедрості, котрі підривали саму основу користолюбства. Він викривав перед Юдою огидність жадібності, і багато разів цей учень розумів, що йдеться про його характер і гріхи, але не бажав розкаятися і залишити свої беззаконня. У своїй самовпевненості Юда не чинив жодного опору спокусам, натомість продовжував шахраювати… Ісус не докоряв Юді за пожадливість, але з Божественним терпінням намагався навернути цього заблудлого чоловіка, хоч і давав йому зрозуміти, що читає серце людини як розгорнуту книгу. Ісус відкривав йому найвищі переваги праведного життя, але, відкинувши небесне світло, Юда залишився без виправдання (Христос — надія світу, c. [295]). БМ 316.4
Сатана грає в гру життя з кожною душею. Він знає, що співчуття — це перевірка чистоти й безкорисливості серця, тому буде докладати зусиль, щоб закрити наші серця для потреб інших людей… Він перешкоджатиме прояву любові й уваги. Саме так він знищив Юду, котрий постійно будував плани особистої вигоди. Він представляє велику групу людей нашого часу, які називають себе християнами. Тому нам необхідно досліджувати його життя. Ми так само близькі до Христа, як і він. Однак якщо, як це було з Юдою, спілкування із Христом не робить нас одним цілим з Ним, якщо воно не викликає в наших серцях щирого співчуття до тих, за кого Ісус віддав Своє життя, значить ми перебуваємо в тій же небезпеці, що і Юда… БМ 317.1
Нам потрібно остерігатися першого відступу від праведності, оскільки один гріх, одна втрачена можливість проявити дух Христа відчиняє двері наступним відступам, поки розум не підкориться ворожим принципам. Якщо плекати дух егоїзму, він стає поглинаючою пристрастю, яку ніщо не може упокорити, крім сили Христа (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [264, 265]). БМ 317.2