“І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби вспадкувати вічне життя?” (Луки 18:18; див. також Луки 18:18-27). БМ 330.4
Молода людина, яка запитала Ісуса, що робити, щоб успадкувати життя вічне, отримала відповідь: “Виконуй заповіді” (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [219, 220]). БМ 330.5
Божий характер виражений у Його Законі; аби бути в згоді з Богом, принципи Його Закону мають бути джерелом кожної вашої дії… БМ 330.6
У відповідь на слова: “Виконуй заповіді” — юнак запитав: “Які?”… Христос говорив про Закон, даний на Синаї. Він назвав кілька заповідей другої таблиці Декалогу… БМ 331.1
Юнак без вагання відповів: “Усе це я зберіг змолоду; чого ще мені бракує? ” Його розуміння Закону було поверховим, зовнішнім. З людської точки зору, він мав бездоганний характер. Зовні його життя було вільним від провини, тому він щиро вважав свій послух досконалим. Проте юнак відчував таємний страх, що між його душею та Богом не все було гаразд. Це викликало запитання: “Чого ще мені бракує?” БМ 331.2
“Ще одного бракує тобі, — сказав Христос, — усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною. Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий”. БМ 331.3
Самолюбна людина є порушником Закону. Саме це Ісус бажав відкрити юнакові, тому запропонував випробування, котре виявило егоїзм його серця. Він указав на джерело деградації в його характері. Юнак не бажав приймати більшого світла. У своїй душі він плекав ідола, його богом був цей світ. Юнак заявив про виконання Заповідей, проте був позбавлений того принципу, що складає дух та життя Закону. Він не мав справжньої любові до Бога та ближнього. Брак любові зумовив нестачу і всього іншого, що дозволило б йому увійти до Царства Небесного. Любов до себе та світських благ перешкоджала йому жити згідно з принципами Неба (Наочні уроки Христа, c. [391, 392]). БМ 331.4