“Після цього Йосип з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, бо боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса. І Пилах дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, що приходив до Нього вночі раніше, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів” (Івана 19:38, 39; див. також Івана 19:38-42). БМ 361.3
Ані Йосип, ані Никодим відкрито не визнали Спасителя за Його життя. Вони знали, що такий крок призвів би до їхнього виключення із синедріону, тоді як вони сподівалися використати свій вплив для захисту Ісуса на засіданнях синедріону. Деякий час, здавалося, вони мали успіх, але підступні священики, зауваживши їхню прихильність до Христа, розладнали ці плани. Ісус був засуджений і виданий на розп'яття за їхньої відсутності. Тепер, коли Ісус помер, вони вже не приховували своєї любові до Нього. Коли учні боялися відверто виступити як Його послідовники, Йосип і Никодим сміливо прийшли їм на допомогу… БМ 361.4
Коли Никодим побачив Ісуса, піднесеного на хрест, він пригадав Його слова, сказані тієї ночі на горі Оливній: “Як Мойсей підняв змія в пустині, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя” (Івана 3:14, 15). БМ 362.1
Тієї суботи, коли Ісус спочивав у гробі, Никодим мав нагоду обміркувати цю істину. Його розум отримав більш повне світло, а слова, сказані колись Ісусом, уже не були для нього таємничими. Тепер він усвідомив, як багато втратив через те, що позбавив себе спілкування зі Спасителем за Його життя. Никодим знову і знову пригадував події на Голгофі. Молитва Ісуса за Його вбивць і відповідь на прохання помираючого розбійника промовляли до серця вченого радника синедріону. Він знову бачив Спасителя у Його хресних муках, чув Його останній переможний вигук: “Звершилося!” І знову в його думках постали картини: землетрус, темне небо, розірвана завіса, розколоті скелі. Його віра утвердилася назавжди. БМ 362.2
Саме те, що позбавило учнів Ісуса надії, переконало Йосипа й Никодима в Божественності Христа. Їхній страх був переможений твердою, непохитною вірою, яка надала їм мужності (Христос — надія світу, c. [773-776]). БМ 362.3