“Не бійся, що будеш страждати. Ось диявол кидатиме декого з вас до в'язниці, щоб ви були випробувані… Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя” (Об'явл. 2:10). БМ 399.4
Згідно з імператорським указом, Івана заслали на острів Патмос “за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа” (Об'явл. 1:9). Звідси, вважали його вороги, його вплив не буде поширюватися, і в результаті він помре від труднощів і горя. БМ 399.5
Патмос, безлюдний скелястий острів в Егейському морі, був вибраний римською владою як місце заслання злочинців, але для Божого слуги ця похмура оселя стала ворітьми Неба. Тут, ізольований від суєтного життя, не маючи можливості активно працювати, він спілкувався з Богом, Христом і небесними ангелами, отримуючи від них повчання для Церкви на всі прийдешні віки… Серед скель і урвищ Патмоса Іван спілкувався зі своїм Творцем. Він переглядав своє минуле, і при думці про отримані благословення мир наповнював його серце… БМ 400.1
У вигнанні Іван міг уважніше, ніж будь-коли раніше, дослідити прояви Божественної сили в книзі природи і на богонатхненних сторінках… Колись він милувався вкритими лісами горами, зеленими долинами та родючими рівнинами; споглядаючи красу природи, він із захопленням бачив у ній докази мудрості й майстерності Творця. Тепер же його оточували пейзажі, котрі багатьом могли б видатися похмурими і непривабливими, але Іван сприймав їх інакше. Хоч навколишня природа була безплідною та вбогою, синє небо, що схилилося над ним, було таким же яскравим і прекрасним, як і над його улюбленим Єрусалимом. У диких стрімких скелях, у таємниці морської безодні, у красі та славі небозводу він читав важливі уроки. Усе несло вістку про Божу силу і славу… БМ 400.2
Скелі нагадували йому про Христа, Скелю його сили, де він міг знайти безпечне сховище. Апостол, засланий на скелястий Патмос, душею щиро прагнув до Бога, підносячи до Нього палкі молитви (Дії апостолів, c. [570-572]). БМ 400.3