“Від сходу сонця аж до заходу його — прославляйте Господнє Ім'я!” (Псал. 113:3). БМ 403.1
Біблія досить стримана стосовно похвали людям. У ній коротко розповідається про заслуги навіть найвидатніших мужів, які будь-коли жили. Подібне замовчування не випадкове, і з нього потрібно зробити висновки. Усі хороші якості, які мають люди, є Божим даром; добрі справи звершуються Божою благодаттю через Христа. Оскільки люди всім зобов'язані Богові, то й слава від того, ким вони є і що роблять, належить тільки Йому; люди — лише знаряддя в Божих руках. На підставі біблійних історій довідуємося, якою небезпечною справою є вихваляння або звеличування людини; якщо особистість починає забувати про свою повну залежність від Бога і надіятися на власні сили, її падіння стає неминучим. Кожна людина провадить боротьбу з ворогами, котрі сильніші за неї… Ми не здатні боротися власними силами, тому все, що відвертає наші думки від Бога, усе, що призводить до самозвеличення та почуття власної незалежності, неодмінно приготує дорогу для нашого падіння. Біблія має на меті викликати недовір'я до людської сили і водночас вселити віру в силу Божественну (Патріархи і пророки, c. [717]). БМ 403.2
Воістину навернена душа просвічена згори… Слова такої людини, її мотиви та вчинки можуть бути представлені в неправдивому світлі й неправильно витлумачені, однак вона не хвилюється через це, бо має більш високі прагнення… Вона не бажає показного, їй не потрібна людська похвала. Така людина сподівається на Небеса і продовжує йти вперед, спрямувавши свій погляд на Ісуса. Вона чинить справедливо (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [569]). БМ 403.3
Своїми хорошими вчинками послідовники Христа мають прославляти не себе, а Того, чиєю благодаттю і силою вони здатні звершувати ці діла. Кожний добрий учинок здійснюється за спонуканням Святого Духа; Дух же дається для прославлення Того, Хто дає, а не того, хто отримує. Коли світло Христа осяває душу, то вуста наповнюються славослів'ям і подякою Богові. Тоді не наші молитви або виконані обов'язки, не наша доброчинність і значущість будуть темою наших думок і розмов. Ісус буде звеличений, наше власне “я” відступить на останній план, і Христос буде все у всьому (Небесні принципи щасливого життя, c. [80, 81]). БМ 403.4