“Авраам, будучи випробовуваний вірою, привів Ісаака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина; йому було сказано, що в Ісаакові назветься твій нащадок. Бо він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз” (Євр. 11:17-19; див. також Бут. 22:1-14). БМ 60.1
Бог покликав Авраама стати батьком усіх віруючих, і його життя мало бути взірцем віри для прийдешніх поколінь. Однак його віра не була досконалою. Одного разу він виявив недовіру до Бога, приховавши, що Сарра була його дружиною, а потім ще раз, одружившись з Агар. Для того щоб Авраам міг досягти найвищого ступеня духовного розвитку, Бог піддав його іншому випробуванню, найскладнішому з усіх, які будь-коли випадали на долю людини (Патріархи і пророки, c. [147]). БМ 60.2
Господь звернувся до нього зі словами: “Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака… і принеси там його в цілопалення”. Серце літньої людини застигло від жаху. Якби хвороба забрала його дорогого сина, це стало б найбільшим горем для люблячого батька і покрило б сумом його посивілу голову. Однак від нього вимагалося пролити дорогоцінну кров сина своєю власною рукою. Це здавалося Аврааму страшним і неможливим. Проте Бог звелів, і Його слово вимагало безумовної покори. Авраам був уже в похилому віці, але це не звільняло його від виконання обов'язку. Він озброївся палицею віри й у німій агонії взяв за руку свою прекрасну дитину, яка пашіла здоров'ям юності, і вирушив виконувати Боже повеління… БМ 60.3
Однак Авраам не роздумував про те, як виконаються Божі обітниці, якщо Ісак помре. Він не почав прислухатися до плачу свого серця, але виконав Божественне доручення, і лише в останню мить, коли його ніж уже був готовий встромитися в тремтяче тіло юнака, Господь сказав йому: “Не протягай своєї руки на хлопця… бо тепер Я бачу, що ти богобійний і не пожалів для Мене сина свого, одинака” (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [144, 145]). БМ 60.4
Цей вияв віри Авраама записаний нам як настанова. Він викладає людям великий урок довіри Божим вимогам, якими б суворими і неприємними вони не були. Він також навчає дітей досконалої покори своїм батькам і Богові. Послух Авраама показує нам, що в нашому земному житті немає нічого настільки цінного, чого ми не могли б віддати Богові (Свідчення для Церкви, т. 3, c. [368]). БМ 60.5