“Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися” (Євр. 12:17; див. також Бут. 27:30-40). БМ 67.3
Після того як Яків вийшов з намету батька, з'явився Ісав. Хоч він і продав своє первородство, скріпивши договір урочистою клятвою, але тепер вирішив отримати батьківські благословення, незважаючи на претензії брата. Духовне первородство було тісно пов'язане із земним, яке дало б йому можливість стати головою сім'ї і мати подвійну частку спадщини. Саме ці благословення він міг оцінити… БМ 67.4
Ісав не цінував благословення, поки воно належало йому, але тепер прагнув мати те, що покинуло його назавжди. Уся його палка, нестримана натура обурилася, його розпач і гнів були жахливими. З гірким криком він кинувся до батька та благав його: “Чи ти не заховав для мене благословення? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!”… БМ 67.5
Тепер він не міг уже повернути право первородства, яке так легковажно проміняв. За “саму поживу”, потураючи апетиту, який він не вмів приборкувати, Ісав продав свою спадщину, а коли усвідомив свою помилку, було вже надто пізно, щоб повернути благословення… БМ 68.1
В Ісава була можливість здобути Божу прихильність через покаяння, але повернути собі право первородства він уже не міг. Не усвідомлення гріха породило його розпач — він не бажав примиритися з Богом. Він засмутився через наслідки свого гріха, а не через сам гріх (Патріархи і пророки, c. [180, 181]). БМ 68.2
Каятися означає жалкувати про вчинені гріхи й ніколи їх більше не повторювати. Ми не відмовимося від гріха, якщо не усвідомимо його згубність; поки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудуться справжні зміни. БМ 68.3
Багато хто не розуміє справжньої природи покаяння. Люди жалкують про вчинений гріх і навіть зовні змінюють свою поведінку, оскільки бояться, що за їхні неправильні вчинки їм доведеться страждати. Однак це не є покаяння в біблійному значенні. Вони оплакують наслідки гріха, а не сам гріх. Таким був смуток Ісава, коли він зрозумів, що назавжди втратив право первородства (Дорога до Христа, c. [23]). БМ 68.4