“Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!” (Вих. 15:2; див. також Вих. 15). БМ 101.1
Одна-єдина ніч принесла повний порятунок від найжахливішої загибелі. Величезна кількість безпорадних людей — рабів, які не звикли воювати, жінок, дітей і худоби, попереду у яких було море, а позаду — могутнє військо Єгипту, — стала свідком того, як для них відкрився шлях через води, і коли загибель здавалася неминучою, вороги були потоплені. Порятунок став можливим лише завдяки Єгові; саме до Нього вони з подякою і вірою звернули свої серця. Почуття людей вилилися в піснях хвали. Дух Божий спочив на Мойсеєві, і народ підхопив його радісний гімн подяки — найдавніший і один із найвеличніших гімнів, відомих людині… БМ 101.2
Ця пісня — надбання не тільки єврейського народу. Вона вказує на майбутнє знищення усіх ворогів праведності, на остаточну перемогу Божого Ізраїлю. Пророк на острові Патмос бачив безліч людей, одягнених у білий одяг, котрі перемогли і стояли “на скляному морі, тримаючи Божі гусла. Вони співали пісню Мойсея, Божого раба, та пісню Агнця” (Об'явл. 15:2, 3)… БМ 101.3
Звільнивши наші душі від рабства гріха, Бог здійснив для нас визволення значно більше, ніж визволення євреїв біля Червоного моря. Подібно до євреїв у давнину, ми повинні славити Господа серцем, душею й устами “за чудеса Його синам людським”. Хто роздумує над великими Божими милостями і не забуває навіть найменших Його дарів, той підпережеться радістю і серце його співатиме Господеві. Благословення, які отримуємо щодня з руки Божої, а понад усе — смерть Ісуса, Який віддав Своє життя, щоб подарувати нам щастя й Небеса, повинні стати для нас джерелом постійної вдячності… БМ 101.4
Усі небожителі одностайно прославляють Бога. Нам потрібно навчитися ангельської пісні нині, аби ми могли співати її тоді, коли станемо в їхні сяючі лави (Патріархи і пророки, c. [288, 289]). БМ 102.1